відносно самостійні шари інтелектуального елемента релігійної свідомості – буденний і теоретичний. Основою розпізнання цих рівнів є різноякісна роль чуттєвого і раціонального у формуванні образів надприродного та уявлень про зв’язки між ним і зовнішнім світом. Буденний Р.р.с. – емпірична форма зв’язку чуттєвого і раціонального, основний зміст його образів та уявлень становлять безпосередні дані, конкретні факти і […]
етнічна (язичницька) релігія, яка існувала перед прийняттям світових релігій і паралельно з ними у вигляді обрядово-звичаєвих норм у побуті й поведінці. В Україні деякі елементи Р.В. добре збережені в так званому двовір’ї, де поєдналися язичницькі й християнські світоглядні уявлення. Відродження Рідної Віри започаткував професор Володимир Шаян в 1934. Його дослідження язичницької віри зібрані в праці […]
христ. свято, одне з найбільш значних в богородичному культі. У правосл. віднесено до групи дванадесятих свят і відзначається 8 (21) вересня. Згідно з євангеліями, діва Марія, мати Ісуса Христа, народилася в сім’ї старих праведників Іоакима і Анни після їх багаторічних молитовних звертань до Бога, а про час народження та ім’я дівчинки батькам сповістив небесний ангел. […]
одне з головних загальнохристиянських свят. У католицизмі відзначається 25 грудня, в православ’ї, де воно віднесене до дванадесятих свят, – 7 січня, що пояснюється прийнятими в них різними календарними системами. Основу свята становить євангельське сказання про народження Сина Божого дівою Марією. Історичні корені Р.Х. криються в дохрист. культах. 6 січня у Старод. Єгипті святкувався день народження […]
(від давньоєвр. раббі – мій вчитель) – свящонослужитель в іудаїзмі, авторитет у витлумаченні приписів та заборон для членів іудейськ. громади та застосування їх до конкретних соціальн. умов. У середньовіч. Європі, в т.ч. в Україні, очолював єврейськ. громаду і виконував також адмін. функції. В срд. 90-х в Україні є понад 20 Р., які дістали духов. освіту […]
форма колективних молінь в деяких старих сектах, що існували на грунті православ’я (молокан-плигунів, скопців, христововірів тощо). Р. виявлялися в різних екстатичних діях віруючих, доведених до психологічного стану афекту, екзальтації і навіть слухових і зорових галюцінацій. Вони супроводжувалися різними словесними заклинаннями і підігрівалися відповідними зовнішнім антуражем: білим одягом, напівтемрявою в приміщенні, атмосферою таємничості, романтичномті. Завершувалися Р., […]
(?-1688) – церковний діяч і письменник. Закінчив Київську колегію. Спочатку був архідияконом чернігівської кафедри, проповідником. З 1656 – проповідник, з 1671 – намісник Києво-Печерської лаври, з 1684 – ігумен Миколаївського монастиря у Києві. Автор збірок проповідей – “Садок Марії Богородиці” (Київ, 1676), де подаються проповіді на важливі свята цілого року, в т.ч. українські – на […]
(старод. слов’янськ. – весняна радість) – особливе поминання померлих у старод. сх. слов’ян, під час якого відбувалася урочиста трапеза із жертвоприношеннями на їхню честь. Ймовірно, так наз. і був цьому присвячений цілий цикл весняних свят. Після включення правосл. церквою Р. до свого культу і приурочення її до першого тижня після Пасхи, вона стала відзначатися лише […]
за реліг. уявл., місця перебування душ померлих в залежності від поведінки в земному житті. Р. – це нагорода, “блаженство” за слідування приписам своєї релігії і духовенства, П. – покарання за їх недодержання. В первісних релігіях існувала віра в потойбічний світ, але не було сформоване уявлення про Р. і П. Вірування в тілесне переселення людини після […]
(санскр. – прекрасний, як місяць) – в індійській міфології сьома аватара Вішну, в якій він звільняє людей і богів від тиранії царя ракшасів (демонів) Равани; головний герой старого індійського епосу “Рамаяна”. Як аватара Вішну Р. представлений тільки в пізніх – першій і сьомій книгах “Рамаяни”, яка остаточно склалася до 3 ст. н.е. В решті книг […]
дев’ятий місяць мусульм. календаря, місяць посту. Згідно традиції, в цей місяць Мухаммеду було передано одкровення від Аллаха. Піст. в Р. є одним з головних обов’язків кожного віруючого. Невиконаний піст має бути виконаний в інший час. Закінчення місяця і посту є одним з головних мусульманських свят-ід аль-фитр (ураза-байрам), святом розговіння. Лубський Володимир
(від англ. revival – відродження) – реліг. течія в протестантизмі, що виникла у 18 ст. Р. ставить за мету спонукати людей до духовного відродження шляхом посилення релігійності. Характерний для реліг. життя протестантських церков і сект США, деяких країн Європи. Р. притаманний пресвітеріанам, конгрегаціоналістам,а особливо баптистам і методистам. На перший план в Р. виступає реліг. етика, […]
(від лат. vindicatio – витребування власником (позивачем) свого майна в судовому порядку від усякої третьої особи; re – приставка, що означає “назад”, “знову”) – судова акція польського католицького єпископату з метою повернення і привласнення церков, інших сакральних об`єктів, земельних угідь, маєтків, якими володіла Православна церква на Волині, Поліссі, Підляшші після поділів Польщі в кінці 18 […]
(від лат. redemptoris – букв. спокутувач) – члени католицького чернечого ордену Спокутувача, заснованного в 1749. Орден діяв на території ряду європейських країн (Італія, Австрія, Польща та ін.), а також у Півн. Америці, де існували його місіонерські пункти. Був тісно зв’язаний з єзуїтами і зобов’язував своїх членів вести активну пропаганду католицизму, насамперед у протестантських країнах. У […]
(від яп. “рей” – універсальний, “кі” – енергія) – 1) в реліг.-філос. системах Японії уявлення про універсальну всепроникаючу енергію життя, яка є аналогічною енергії “ци” китайців, “прани” індусів і Святому Духу християн; 2) в системі М.Усуї Р. водночас і вчення, яке проповідує єдність вcього сущого, і холістичний метод лікування та самооздоровлення, відроджений ним наприкінці 20 […]