Інок
узагальнююча назва ченцюючих незалежно від їх сану; в православ’ї – синонім ченця. Филипович Людмила
Інокентіївці
послідовники христ. секти, яка виникла в 1908 на півдні України і в Молдові. Свою назву вони дістали від імені ієроманаха Балтського монастиря Інокентія (в миру Івана Левізора), який проголосив себе третьою іпостасю Святої Трійцї – “втіленням Духа Святого”. Інокентій переконував віруючих у тому, що скоро настане “кінець світу” і всі мають готуватися до “страшному суду”. […]
Read More...
Інокентій
(в миру Борисов Іван Олексійович) (1800-1857) – вітчизняний релігійний мислитель і богослов, талановитий церконий оратор, професор і ректор (з 1830) Київської духовної академії, архієпископ Херсонський і Таврійський. Долаючи традиційну негацію філософського пізнання, активно сприяв розвиткові філософії в академії, глибокому вивченню тогочасної зах.- європ. філос. думки. І. належить вагомий внесок в розробку основного і морального богослов’я, […]
Read More...
Інституалізація релігійна
процес формування сталого комплексу формальних і неформальних правил, принципів, норм, віронавчальних приписів і організаційної структури, який відбувається в міру розвитку спільности, об’єднаної конфесійним статусом. Реліг. новоутворення вирізняються потужними екстатич. та містич. тенденціями і водночас відсутністю або дуже слабкою розвинутістю догматики, культової практики та фіксованих організац. норм. Виключну роль тут відіграють особистісні якості лідерів – носіїв […]
Read More...
Інститут історії церкви
дослідницький центр УГКЦ, який діє при Львівській богословській Академії. Основна дослідницька тема – греко-католицьке підпілля в Україні в повоєнні часи. Колодний Анатолій
Read More...
Інститут Східнохристиянських Наук ім.митрополита Андрея Шептицького
центр української християнської науки за океаном. І. засновано 1986 при Католицькій Богословській Академії в Чікаго (США). 1990 І. перенесено до Оттави (Канада), працює при Університеті св.Павла. Займається проблемами відродження та духовного розвитку УГКЦ. Має програму (вона отримала державну й понтифікаційну акредитацію) трирічного бакалаврату та однорічний диплом східнохристиянської богословії. І. відновив і видає богословський журнал “Логос”. […]
Read More...
Інтегральна йога
реліг.-філос. система, створена в срд. 20 ст. видатним індійським філософом Ауробіндо Гхошем. І.й. має синтетичний характер і являє собою сплав світоглядних принципів Сходу (досвід всіх головних йог) і Заходу ( досвід зах. науки і релігії). Такий всеохоплюючий інтегралізм, при якому знімаються протиріччя конфліктуючих сторін і непримеренних з буденної точки зору крайнощів, таких як матеріалізм і […]
Read More...
Інтронізація
урочистий акт посадження на престол нового папи. Під час І. відбувається прославлення папи як спадкоємця ап.Петра, демонстрація слухняності й покори йому (цілування руки і туфлі). Водночас папі нагадують про його земне єство: підносять чашу з палаючим клоччям з триразовим нагадуванням: “Святий отче, так минає слава цього світу”. При покладанні на голову папи тіари виголошуються такі […]
Read More...
Інтуїція
(від лат. intuitio – уважно дивлюсь) – спосіб осягнення істини через безпосереднє чуттєве споглядання чи умогляд без обгрунтування за допомогою логічних доказів на відміну від опосередкованого, дискурсивного характеру мислення. І. по-різному тлумачилася представниками різних філософських течій: І. як чуттєва форма пізнання, яка протистоїть розсудкові і мисленню; І. як прихований і підсвідомий принцип творчості; І. як […]
Read More...
Іоан Дамаскин
(бл.675-753) – візант. богослов, представник грецьк. патристики, догматик християн. Сходу, поет. філософія І.Д. спирається на вчення Арістотеля і грунтується на тому, що джерелом істини є божественне одкровення. Як перший систематизатор христ. віровчення І.Д. приділив увагу опрацюванню положення про сутність Трійці, походження Св.Духа, про поклоніння (лише Богові) та пошанування (Діви Марії, святих), ангелологію, шанування ікон. Боровся […]
Read More...
Іоан Золотоустий
(грецьк. Хризостом, бл.350-407) – видатний візант. церковний діяч і богослов, проповідник, один з отців церкви, патріарх Константинополя (398-404). І.З. як церковний діяч рішуче боровся проти симонії, а також втручання держави у духовні справи. Проповідник аскетизму, він суворо звинувачував аморалізм і розкоші як у середовищі вищого духовентсва, так і імператорського оточення, що надало йому надзвичайної поваги […]
Read More...
Іоан Хреститель
за Євангеліями, пророк, який провістив прихід Христа, був його Предтечею (Попередником). Практикував водне хрещення; хрестив і самого Ісуса у водах Іордану (звідси – і його ім’я). Закликав послідовників до покаяння. Був страчений за наказом правителя Галилеї Ірода Антипи. Вважається, що в основі оповіді про І.Х. лежить діяльність реального проповідника поч. 1 ст. н.е., можливо, близького […]
Read More...
Іоаніти
1) секта монархіч. напряму, яка виникла у 80-ті 19 ст. і об’єднала послідовників відомого діяча православ’я Іоана Кронштадського (1829-1908). І. вшановують його як святого, ототожнюючи з Ісусом Христом. Його “чудесні видіння” лягли в основу “нової віри”. Секта проповідує близький кінець світу, страшний суд. Прихильні до ідеї монархіч. устрою суспільства. За своїми обрядами секта не відрізняється […]
Read More...
Іпостась
(від грецьк. hipostasis – сутність, основа) поняття в християнському богослов’ї, що характеризує особливості кожної з трьох подоб єдиносущної божественної Трійці. За вченням православного богослов’я, відмінність і уявлення про їх “незлитність” і “нероздільність” непідвладні людському розуму, логічному осмисленню і можуть бути сприйняті лише в релігійному досвіді, який веде до внутрішнього споглядання “пресвятої трійці”. Філоненко Микола
Read More...
Ірраціоналізм
(лат. irrationalis – нерозумний) – властивий реліг.-філос. концепціям принцип, що обмежує, або заперечує можливості розуму, мислення в пізнавальному процесі людини. Натомість, інтуїція, почуття, інстинкт, любов тощо проголошуються визначальними чинниками, джерелами пізнання, дані яких розум лише упорядковує. В історико-філос. контексті наявними є дві інтерпретації І. Йдеться про І. як принцип абсол. протиставлення раціональному. Звідси, за І. […]
Read More...
Ісагогіка
(грецьк. eisagogikos – вступний; лат.відповідник – introductio) – біблієзнавча дисципліна, предмет якої охоплює ряд вступних, підготовчих питань до систематичного екзегетичного та герменевтичного дослідження Біблії.Залежно від конкр. завдань це: питання історії походження та канонізації бібл. книг; з”ясування особливостей істор.-культурного контексту, а також попердній виклад правил тлумачення тексту. Бібліологічним (церковно-дидактичним) відповідником І. є курси “Вступу до Старого […]