(від грецьк. harmonia – зв’язок, стрункість, співвимірність) – розуміння навколишнього світу як такого єдиного цілого, частини якого знаходяться між собою у відношенні співвимірності і узгодженості. Якщо античні філософи С.г. виводили в основному із самої природи речей, їх зв’язку і якостей, розглядали як організованість Космосу, що протистоїть хаосу, то середньовічна думка вважала її відображенням досконалості Бога. В Новий час цій ідеї багато уваги приділив Лейбніц. В його концепції “передвизначеної гармонії” діяльність автоном. духовних монад, що утворюють світ, гармонізується, узгоджується між собою за допомогою Бога, божеств. установок. Сучасна наука гармонійність світу розуміє як таку властивість об’єктивного світу, яка виходить із зв’язку його законів, із таких його характеристик, як протиріччя, симетрія, цілісність, система і структура. Филипович Людмила

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.