Категорії релігієзнавства

універсальні форми мислення і свідомості, які відображають всезагальну визначеність релігійного феномена в цілісноості його іманентних відношень і суспільно-історичних та соціокультурних зв’язків. Предметним полем К.р. є основні й загальні схеми природи, сутності і сенсу релігії як специфічного практично-духовного способу входження людини в світ. Уже в первобутній свідомості поряд з релігійними уявленнями мають місце й протокатегоріальні форми, в розвинутих релігіях категорії відіграють роль граничних визначень, вузлових пунктів, структурних елементів і принципів побудови мислительного процесу. К.р. є каркасом його логічного ладу, сіткою цілей, що має значення методу, який приводить цей лад у рух; у цій сітці кожна з категорій виконує свої логічні функції. Оскільки релігієзнавство вивчає власні якості релігії і ті позарелігійні визначеності, що зумовлюють її виникнення й відтворення, в ньому виділяються два великі розділи категорій, які можна означити як “самі про себе” та “про умови існування”. Вони, відповідно, можуть бути репрезентовані категоріями “віра релігійна”, “святе”, “благодать Божа”, “надприродне” тощо, а також “буттійна основа релігії”, “суб’єкт-об’єктне релігійне відношення”, “релігійне виповнення” та ін. Осібний розділ релігієзнавства становлять категорії вільнодумного плану – “безрелігійність”, “атеїзм”, “скептицизм щодо релігії”, “секуляризація” тощо. У дисциплінарному відношенні серед К.р. розрізняються форми філософського, соціологічного, психологічного, історіософського, історичного, етнічного планів. Кожній з груп властиві зв’язки і відношення сурядності, підрядності, антиномізму та ін., як-от (відповідно): “релігійне відображення” – “релігійне виповнення”; “надприродне” – його “історичні типи” (чутєво-надчуттєвий, демоністичний, теїстичний); “сакралізація” – “секуляризація” тощо. Окрему групу відношень становлять категорії “релігійно-релігієзнавчого” різночитання (“святе” – “надприродне”) та категорії особливо широкого змісту – сакрального (“благодоть Божа” і т.п.) і релігієзнавчого (“релігійне уособлення” і т.п.). На даний час проблема К.р. ще не є достатньо концептуалізованим виформуванням. Лобовик Борис