(грецьк. канон – правило, зразок) – у релігійному контексті – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від апостолів, отців церкви або вироблені церк. соборами; церковна традиція як зразок. Має догматичний характер. У христ. К. називаються: а) Символ віри; б) вчення Ісуса Христа та апостолів; в) книги Святого Письма (Старий завіт і Новий […]
(грецьк. kanon – “правило, зразок”) – зібрання бібл. книг, священних для ідеїв та християн. Старозавітна частина К.б., з 39 кн. у христ. та 22-24 кн. в іудеїв, склалася протягом 1 тисячол. до н.е., новозавітна частина з 27 кн. – протягом 1-2 ст. н.е. Проте давні христ. версії Старого Завіту (Септуагінта, Вульгата) містили т. зв. неканонічні […]
(від лат. canonisatio – узаконюю) – особливий акт церк. влади, за яким померлий подвижник віри і благочестя вшановується як святий. Певний порядок К. у христ. складається з 10 ст., хоча вшанування святих починається з моменту становлення христ. культу. К. передбачає відповідність кандидата певним ивмогам. У катол. це: належність до церкви, вік розуміння добра і зла, […]
(від лат. kanonicus – правило) – 1) в катол. і англік. церквах член колегії (капітулу) духовних осіб соборів і колегіальних церков; 2) богослужбова книга у правосл., яка містить відомі канони Богородиці, Ісусу Христу, ангелові хранителеві та ін. Возняк Степан
сукупність правових норм, що грунтуються на церковних правилах (канонах). Сюди відносяться рішення церков. соборів, висловлювання отців церкви, звичаї, освячені церков. традицією. В катол. церкві К.п. включає в себе крім рішень Вселен. соборів, папські декрети. В історії катол. церкви існувало ряд збірників К.п. В різні періоди історії вони включали правові норми, що випливали з ролі, яку […]
(1724 – 1804) – нім.філософ і вчений. Засновник критицизму, або трансцендентальної філософії. З його іменем пов”язують початок нім. класичної філософії. К. подав безпрецедентну в історії критику теоретичного розуму, щоб показати велич практичного, філософськи виправдати сферу трансцендентного, яка вільна від закону необхідності й цілком підкоряється феномену свободи. Проте релігія мислиться К. не поза межами розуму (де […]
(від лат. cantor – співак) – в католиц. співак хору; в протест. – диригент хору, органіст та вчитель музики; в іуд. К. або хазан виспівує молитви під час синагогального богослужіння. Єленський Віктор