(від лат. deis – Бог) – реліг.-філософ. вчення згідно якого Бог, будучи безособистісною першопричиною світу, не втручається в процеси і явища, що відбуваються в ньому. Д. виник в ХVІІ ст. в Англії (Г.Чербері). Апелюючи до розуму, деїсти виступали проти існуючих форм релігії, доводили, що всі вони не утримують істини, грунтуються на обрядах, нав’язаних духовенством віруючим. Деїсти проголошували принцип свободи совісті. Д. 17-18 ст., з одного боку, відображав непослідовність деяких філософів (Дж.Локк, Дж.Толланд, Вольтер, Радіщев та ін.), які, матеріалістично пояснюючи навколишній світ, водночас не стали на шлях заперечення існування Бога як його першопричини, а з другого, – нерішучістю деяких мислителів у своїх світоглядних оцінках релігії (Г.Лейбниць, Д.Юм, І.Кант та ін.), прагненням залишити за Богом функцію першорушія світу (І.Ньютон). Деїсти виступали з ідеєю створення т.зв. “природної релігії”, яка б випливала із самої природи людини і грунтувалася на розумі. Якщо в минулому Д. виступав зручною формою звільнення від релігії, то в наш час деїст. ідеї використовуються богословами з метою обгрунтування реліг. поглядів на світ. Колодний Анатолій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

You may also like

No Comment

You can post first response comment.

Leave A Comment

Please enter your name. Please enter an valid email address. Please enter a message.

Дякуємо!

Тепер редактори знають.