Культи нетрадиційні

в його сучасному значенні вперше це поняття використав Е.Трьольч, який скласифікував реліг. групи в церкви, секти і культи. Останні, на його думку, – це містична чи спіритуальна форма релігії, яка являється інтелектуальним і освіченим класам. Серцем К. є духовність, що прагне оживити мертву традицію. На відміну від нейтральної трьольчівської позиції щодо К., наступні їх дослідники, як правило протестант. теологи, побачили в К. небезпеку для християнства. Із загал.-соціологіч. тчк.зору, К. – це виокремлені реліг. групи, які не відповідають нормам даного суспільства. Психологи визначають К. як групи людей, які спроможні змінити свою поведінку і психологію. З богословської тчк.зору, К. – це єресь. Релігієзнавство під К. розуміє групу людей, які об”єднуються навколо чиєїсь інтерпретації віросповідних джерел (Вед, Тріпітак, Біблії тощо), переконані в її перевазі, незважаючи на, можливо, деякі відхилення від ортодоксальної віри (інд., будд., христ. тощо), і виконують певні обряди, медитації, моління, церемонії під керівництвом свого лідера, гуру, авторитет яких незаперечний. Останні роки вживаються щодо К. ненаукові поняття “квазі” (від лат. quasi – ніби, майже, немовби) і “псевдо” ( від грецьк. psevdos – обман, вигадка, помилка), у відповідності з якими К. лише тільки зовнішньо нагадують реліг. утворення, а внутрішньо є несправжніми, штучними релігіями. В цьому разі К. набувають рис шкідливого і ошукувального явища. Вважаючи, що використання терміна “К.” пропагує останні і є не зовсім адекватним модерновим реліг. процесам, навіть в західній науці (А.Нідлмен, Р.Елвуд, У.Мартін, Д.Стюарт, Д.Макдауел та ін.) пропонується вживати термін “нові реліг. рухи”, або неорелігії. Филипович Людмила