Києво-Печерська Лавра

один з найдавніших правосл. чоловічих монастирів в Україні, що одержав свою назву “Печерський” через розташування в печерах. Заснований під час княжіння Ярослава Мудрого (біля 1051) іноком Антонієм Печерським, який повернувся з Афону. Монастир з перших років свого існування став колискою вітчизняного чернецтва. Особливу роль у розвитку К.-П.Л. відіграв Феодосій. Обитель завжди користувалася підтримкою князів і бояр. З часом вона перетворилася у велике феодальне господарство, опору політич. влади київської знаті, активного поширювача християнства на Русі. Тут проводилася підготовка вищих церковних сановників і місіонерів. К.-П.Л. була важливим культурним центром. В ній зародилося вітчизняне літописання, зокрема на поч. 12 ст. ченцем Нестором була складена “Повість врем’яних літ”. В 13 ст. в Лаврі був написаний “Києво-Печерський патерик”. З монастирем пов’язана діяльність відомих письменників, вчених, зодчих, художників, політич. і реліг. діячів. Історія К.-П.Л. насичена багатьма подіями, часто трагічними. В роки радянської влади монастир двічі закривався, на його території довгий час функціонував культурно-історичний заповідник. У 1989 печерна частина монастиря з усіма її культовими спорудами, які є видатними пам’ятками архітектури, передані підпорядкованій Московському Патріархату Українській Православній Церкві. Церква відкрила тут чоловічий монастир, духовні семінарію і академію, розмістила своє управління. Филипович Людмила