в релігійному контексті – 1) назва першої книги Старого Завіту; 2) богословська категорія, що означає буття Абсолютного, атрибут Бога як те, що поєднує в собі першопричину, першооснову, вищий сенс; 3) термін для позначення тварного світу в його взаємодії з абсолютним буттям. Вирішення дихотомії буття абсолютного та буття тварного – одне з головних питань христ. вчення. […]
створене америк. протестант. священиком Ф.Бухманом (1878-1961) релігійно-етичне вчення, яке суперечності суспільного буття особи пояснює її моральною недосконалістю. Бухман виступив проти традиційної релігії й проголосив “створення нового світу через створення нових людей”. Б. має свою міжнародну організацію – “Моральне переозброєння” (1938). Діяльність Б. спрямовується трьома центрами, розміщеними в США, Англії й Швейцарії. Не маючи власних молитов. […]
Олег Бучма к.філос.н., доцент, старший науковий співробітник Сфера наукових інтересів: політологія релігії, правологія релігії, філософія і соціологія права. Наукові здобутки: низка наукових статей щодо специфіки релігійних відносин, різноманіття їх виявів, буття релігійних меншин, умов і шляхів утвердження свободи совісті в українському соціумі, співавтор та автор підручників та різних навчально-методичних видань з релігієзнавства та суміжних галузей.
(санскр.- “благословенний”,”щасливий”, “той, хто володіє всіма багатствами”) – 1) в індуїзмі особистий аспект Абсолюту, Верховний Господь; 2) ім’я-епітет, яким наділяються індуїстські боги, різні аватари Вішну (в “Бхагават-Гіті” і “Бхагават-пурані” Б. – постійний епітет Вішну-Крішни; в буддійській міфології Б. – епітет Будди і бодхісатв, в джайнській – Джини); 3) форма звертання до шановної особи (бога, святого, […]
(санскр. – “Пісня богів”) – релігійно-філософська поема, вставка до шостої книги “Махабхарати”. Основні тези вчення Б.-г. було вироблено в 3-2 ст. до н.е., але оформлення тексту поеми продовжувалося аж до 8-9 ст. н.е. Наслідуючи Упанішади, Б.-г. трактує найвищу реальність як одвічний, бездіяльний, що не має жодних властивостей Брахман, але надає більш високого статусу особистістному аспекту […]
(санскр. досл. “прихильність”) – в релігійно-філос. традиції індуїзму прив’язаність, прихильність, відданість та співпричасність Богові. Вчення про Б. бере витоки з найдавнішої ведичної епохи (РВ YІІІ. 22, ІІ), але найбільшого розвитку воно дістало у Бхагават-гіті, пуранах та реліг.-філос. системах вішнуїзму (у Рамануджі, Мадхві, Чайтаньї, Німбаркі, Валлабхі та ін.). Пізнішою формою вчення про Б. є сикхізм; в […]
(1575-1624) – німецький філософ-містик, представник пантеїзму. Спираючись на трактування біблійних текстів, Б. охоплював у суперечливій та фрагментарній формі широке коло проблем (натурфілософію, антропологію, етику тощо). Розглядав світ як рух та поєднання суперечностей, а Бога як “прірву”, що породжує “основу”. В етичному аспекті вчення Б. вело до незалежності моральної оцінки людини від її віровизнання. Твори Б. […]
(від лат. altus – високий, аlta ara – підвищення) – у давніх народів Європи і Бл.Сходу перед їх християнізацією – жертовник у вигляді вогнища. У ранніх християн – стіл, за яким приготовлялося і відправлялося таїнство євхаристії. Східна підвищена частина храму, де відправляється богослужіння і священодійство. У правосл. храмах В. орієнтований на схід і відділений від […]
науковий підрозділ, утворений рішенням Президії Академії наук у червні 1991 з метою інтенсифікації релігієзнавчих досліджень в Україні. В структурі В.р. функціонує 3 відділи – філософії релігії, історії релігії і проблем реліг. процесів в Україні, 7 науково-дослідних груп – феноменології, етнології і політології релігії, українського християнства і пам”яток богословської думки України, проблем реліг. відносин і нетрадиційної […]
релігійна кара, що накладається на віруючих вищою церковною інстанцією (собор, синод та ін.) і полягає у виключенні їх із складу церкви. Практикується в православ’ї, католицизмі, іудаїзмі та ін. релігіях. В минулому В. від ц. широко використовувалося для придушення опору єретиків, вільнодумців, інших опозиційних елементів. Католицька церква, напр., в середні віки застосовувала цю кару не тільки […]
термін, вживаний в теології єднання для позначення таких життєвих орієнтацій, які мали на меті відвернення людей від стану занепаду та страждань і привернення їх до стану добра і єднання. В цьому сенсі Єднання означає відновлення єдності Бога і людини, відновлення порушених із-за гріхопадіння взаємин між ними. Це відновлення має йти шляхом гармонізації відносин релігії і […]
один з видів рел. відносин, які складаються між різними віросповіданнями, їх керівними (виконавчими) органами, об’єднаннями, установами і членами В.м. можуть бути відносинами солідарності, злагоди, взаємопорозуміння, толерантності і в такому випадку вони будуються по лінії координації, тобто взаємодії, по горизонталі, коли всі суб’єкти В.м. є рівними між собою. Проте нерідко В.м. набирають конфліктного характеру, супроводжуються нетерпимістю, […]
одна з основних категорій соціології релігії, яка характеризує процес взаємозв’язку і взаємодії суб’єктів (віруючі, священнослужителі, реліг. організації та їх інститути) культової і позакультової діяльності та їхніх взаємин. В.р. – специфічний вид (форма) суспільних відносин. Структурно В.р. поділяють на культові, позакультові (внутрішньоцерковні, міжконфесійні). Культові В.р. складаються в процесі реліг. дій і мають “вертикальний” та “горизонтальний” аспекти […]
взаємозалежність елементів, сторін релігійного феномена, в якій виявляються певні властивості цілого і особливості його складників. Основними В.р. є відображальне, виповнювальне і вірувальне. Відображальне В.р. полягає у створенні суб’єктом – людиною невільної діяльності – уявлень і переживань своєї включеності у неопановані ще сили природи і суспільства. На відміну від науки, яка покликана давати знання про об’єкт […]
важливий конституційний демократичний принцип взаємовідносин держави і реліг. організацій, умова і гарантія свободи совісті. В.ц. від д. – це повна секуляризація державно-правових відносин, звільнення всіх сфер, що знаходяться у віданні держави, від регулятивно-санкціонуючої ролі релігії та церкви. В основі принципу В.ц. від д. – невтручання держави, її органів та інститутів, службових осіб у внутрішньоцерковні справи […]
конституційно-правовий принцип, що стверджує світський характер державної системи освіти та виховання, незалежність її від реліг. організацій. У державних навчально-виховних закладах не дозволяється викладання будь-яких реліг. віровчень, активна участь священнослужителів у навчально-виховному процесі. В державних навчальних закладах може здійснюватись лише релігієзнавча освіта, без цільового формування певного ставлення до релігії. Реліг. навчання і виховання має здійснюватися приватно, […]
1) згідно переконань віруючих – покарання за порушення реліг. заборон або нагорода за праведне життя; 2) соц.-етичн. реліг. концепція, заснована на цих віруваннях. У ранніх формах релігії В. найбільш чітко простежується в понятті “табу”, коли відплата за порушення культових заборон, згідно переконань первісних людей, мала невідворотньо наступити у земному житті. В розвинених релігіях основний акцент […]