Інтронізація
урочистий акт посадження на престол нового папи. Під час І. відбувається прославлення папи як спадкоємця ап.Петра, демонстрація слухняності й покори йому (цілування руки і туфлі). Водночас папі нагадують про його земне єство: підносять чашу з палаючим клоччям з триразовим нагадуванням: “Святий отче, так минає слава цього світу”. При покладанні на голову папи тіари виголошуються такі […]
Read More...
Інтуїція
(від лат. intuitio – уважно дивлюсь) – спосіб осягнення істини через безпосереднє чуттєве споглядання чи умогляд без обгрунтування за допомогою логічних доказів на відміну від опосередкованого, дискурсивного характеру мислення. І. по-різному тлумачилася представниками різних філософських течій: І. як чуттєва форма пізнання, яка протистоїть розсудкові і мисленню; І. як прихований і підсвідомий принцип творчості; І. як […]
Read More...
Іоан Дамаскин
(бл.675-753) – візант. богослов, представник грецьк. патристики, догматик християн. Сходу, поет. філософія І.Д. спирається на вчення Арістотеля і грунтується на тому, що джерелом істини є божественне одкровення. Як перший систематизатор христ. віровчення І.Д. приділив увагу опрацюванню положення про сутність Трійці, походження Св.Духа, про поклоніння (лише Богові) та пошанування (Діви Марії, святих), ангелологію, шанування ікон. Боровся […]
Read More...
Іоан Золотоустий
(грецьк. Хризостом, бл.350-407) – видатний візант. церковний діяч і богослов, проповідник, один з отців церкви, патріарх Константинополя (398-404). І.З. як церковний діяч рішуче боровся проти симонії, а також втручання держави у духовні справи. Проповідник аскетизму, він суворо звинувачував аморалізм і розкоші як у середовищі вищого духовентсва, так і імператорського оточення, що надало йому надзвичайної поваги […]
Read More...
Іоан Хреститель
за Євангеліями, пророк, який провістив прихід Христа, був його Предтечею (Попередником). Практикував водне хрещення; хрестив і самого Ісуса у водах Іордану (звідси – і його ім’я). Закликав послідовників до покаяння. Був страчений за наказом правителя Галилеї Ірода Антипи. Вважається, що в основі оповіді про І.Х. лежить діяльність реального проповідника поч. 1 ст. н.е., можливо, близького […]
Read More...
Іоаніти
1) секта монархіч. напряму, яка виникла у 80-ті 19 ст. і об’єднала послідовників відомого діяча православ’я Іоана Кронштадського (1829-1908). І. вшановують його як святого, ототожнюючи з Ісусом Христом. Його “чудесні видіння” лягли в основу “нової віри”. Секта проповідує близький кінець світу, страшний суд. Прихильні до ідеї монархіч. устрою суспільства. За своїми обрядами секта не відрізняється […]
Read More...
Іпостась
(від грецьк. hipostasis – сутність, основа) поняття в християнському богослов’ї, що характеризує особливості кожної з трьох подоб єдиносущної божественної Трійці. За вченням православного богослов’я, відмінність і уявлення про їх “незлитність” і “нероздільність” непідвладні людському розуму, логічному осмисленню і можуть бути сприйняті лише в релігійному досвіді, який веде до внутрішнього споглядання “пресвятої трійці”. Філоненко Микола
Read More...
Ірраціоналізм
(лат. irrationalis – нерозумний) – властивий реліг.-філос. концепціям принцип, що обмежує, або заперечує можливості розуму, мислення в пізнавальному процесі людини. Натомість, інтуїція, почуття, інстинкт, любов тощо проголошуються визначальними чинниками, джерелами пізнання, дані яких розум лише упорядковує. В історико-філос. контексті наявними є дві інтерпретації І. Йдеться про І. як принцип абсол. протиставлення раціональному. Звідси, за І. […]
Read More...
Ісагогіка
(грецьк. eisagogikos – вступний; лат.відповідник – introductio) – біблієзнавча дисципліна, предмет якої охоплює ряд вступних, підготовчих питань до систематичного екзегетичного та герменевтичного дослідження Біблії.Залежно від конкр. завдань це: питання історії походження та канонізації бібл. книг; з”ясування особливостей істор.-культурного контексту, а також попердній виклад правил тлумачення тексту. Бібліологічним (церковно-дидактичним) відповідником І. є курси “Вступу до Старого […]
Read More...
Ісайя
(давньо-євр. “спасіння Господнє”) – іуд. пророк, вважається автором однієї з бібл. книг. Діяв у 8 ст. до н.е.; за переказом був страчений. Витлумачував поневіряння євреїв як справедливу кару за нечестя; провіщав щасливе майбутнє тим, хто – шанує Бога. Для християн є важливими пророцтва І. про майбутнього Месію. Бібл. критика вважає книгу І. твором принаймі 3-х […]
Read More...
Ісихазм
(від грецьк. hesychia – відчуженість, німотність) – містико-аскетичне вчення, що лежить в основі східнохристиянської, православної чернечої духовності. Після 14 ст. набуло значного поширення серед вітчизняного чернецтва. Його суть: через містичне споглядання у чернечому подвижництві може бути досягнутий вищий ступінь пізнання – споглядання сутності речей, бачення Нествореного світла, Богопізнання. І. заперечує пізнання Бога з допомогою інтелекту. […]
Read More...
Іслам
(араб. – покірність, віддання себе Богу) – одна з світових релігій. Виник у 7 ст. в Аравії і багато в чому визначив історію, ідейне і культурне життя значної частини населення Азії, Африки і частково Європи у середні віки, новий і новітній час. Характерною ознакою І. є його роль як соціального і культурного регулятора. В мусульманській […]
Read More...
Іслам в Україні
переважним регіоном поширення ісламу в Україні є Крим, що пов’язано історично з 1242 роком, коли Крим був завойований татаро-монголами і увійшов до складу Золотої Орди. Оскільки хани Золотої Орди були сунітами, в Криму й набув поширення сунізм як одна з течій ісламу. У 15 ст. у зв’язку з розпадом Золотої Орди в Криму виникло самостійне […]
Read More...
Ісламізація
термін, що вживається в теперішньому часі для означення характеру політичних рухів за повернення до мусульмансько-правових норм у державному житті (напр., рух ісламізації у Пакистані в кінці 70-х років). Лубський Володимир
Read More...
Ісламська рада Європи
створений у 1973 в Лондоні координаційний орган діяльності понад 30 ісламських центрів і організацій у 12 країнах Європи. Рада організує конференції з проблем історії ісламу та актуальних політичних питань, має ряд періодичних видань. Лубський Володимир
Read More...
Ісмаїліти
послідовники однієї з найбільших сект шиїтського ісламу. Виникнення цієї секти було пов’язане з розколом серед шиїтів у срд. 8 ст. Більшість з них визнало сьомим імамом Мусуаль-Казіма (сина Джафара ас-Садика); внаслідок їх стали називати імамітами. Але частина шиїтів визнала нащадком імамата старшого сина Джафара – Ісмаїла, а після його смерті у 762 визнала сьомим імамом […]