" А Б В Г Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Фа Фе Фи Фі Фл Фр Фу

Флоренський Павло Олександрович

(1882-1937) – видатний вчений-енциклопедист, правосл. богослов, софіолог. Закінчив математичний факультет Моск. університету і Моск. духовну академію. В 1911 прийняв священницький сан і працював редактором “Богословського вісника”. Після 1917 центр наукових інтересів Ф. зміщується у науково-технічну сферу. В 1933 Ф. був репресований. Посмертно реабілітований. У своїй релігійно-філософ. системі поставив завдання синтезувати знання різних областей науки, мистецтва, […]

Read More...

Флорентійська церковна унія

об’єднання катол. і правосл. церков у липні 1439 на соборі у Флоренції. Православна сторона погоджувалась на визнання катол. догматів за умови збереження традиційного обряду, грецьк. мови при богослужінні та способу відправи таїнства причастя. Укладенням Ф.ц.у. правосл. сторона сподівалась на допомогу Заходу в боротьбі проти Османської імперії. Одним з провідних діячів на Флорентійському соборі з правосл. […]

Read More...

Франко Іван Якович

(1856-1916) – епохальний україн. письменник, вчений, громадський діяч. В оцінці ставлення Ф. до релігії не існує однозначності. Вчений не вірив в особистого Бога. Ідею Бога вважав продуктом людської духовності, а біблійні оповіді як відображення певного рівня розвитку уявлень людини. Релігію Ф. розглядав не лише як віру в якісь “надземні вищі істоти, обдаровані вищою силою”, не […]

Read More...

Францисканці

члени катол. монашого ордену, заснованого Франциском Ассизьким (1182-1226) в Італії в 1207-1209рр. Син багатих родичів Ф.Ассизький після тяжкої хвороби став на шлях аскетизму проповіді бідності, відмови від власності. Засноване ним братство, назване Орденом менших братів, сприйняло його ідеї. Ф. жили не в монастирях, а серед мирян, займалися благодійністю. З часом орден став широко використовуватися рим. […]

Read More...

Фрейд Зігмунд

(1856-1939) – австр. лікар і психолог, засновник психоаналізу і відповідного напряму в релігієзнавстві. Виходив з існування в людини особливої психічної енергії, в якій головують сексуальні потяги (лібідо), гальмування і незадоволення яких викликає неврози й помилки у поведінці. Це накладає відбиток, вважав Ф., на всю духовну і практичну діяльність людини, визначає зміст і розвиток культури й […]

Read More...

Фрейдизм

загальне вчення З.Фрейда і сукупність напрямів та шкіл, що склалися на його основі. Сформувався на основі розроблених австр. психіатром і невропатологом Зігмундом Фрейдом теорії та методу психоаналізу, застосованих для лікування псих. захворювань. Однак з”явившись як своєрідний рецепт лікування псих. збочень, Ф. в подальшому перетворюється в метатеорію і методологію, що претендували на розв”язання основоположних проблем не […]

Read More...

Фрейзер Джеймс Джордж

(1854-1941) – англ. етнограф, історик і релігієзнавець. Застосував порівняльний метод для вивчення релігії. Розвиток духовності Ф. розглядав як процес із трьох стадій: магії, релігії й науки. Вважав, що первісна релігія виникає з магії, яка була першим кроком опанування природою, але успіху людині не дала й людина звернулася до релігії, культові дії якої склалися з магічних […]

Read More...

Фромм Еріх

(1900-1980) – нім. філософ, психолог та соціолог. Один із провідних теоретиків неофрейдизму, засновник гуманістичного психоаналізу. До останнього Ф. прийшов через ортодоксальний фрейдизм і захоплення Марксом. Під впливом Маркса здійснює соціологізацію психоаналізу, зосередивши увагу на соц. детермінантах людської психіки. Прикметно, що витоками запропонованих Ф. концепції гуманіст. психоаналізу і грунтовної критики сучасної хворої цивілізації слугували не лише […]

Read More...

Фундаменталізм

ідейна течія, що виникла в США на поч. 20 ст. як реакція на ліберальні зміни в протестантській теології та зростання релігійного індиферентизму в суспільстві. Прихильники Ф. виступили з критикою будь-яких реліг. новацій та світських теорій, що здатні підірвати реліг. віру. Ініціювали прийняття в США в 20-х рр. законів, що забороняли викладання єволюційної теорії Ч.Дарвіна. У […]

Read More...

Функції і роль церкви (релігійних організацій)

способи, форми, наслідки впливу церкви (релігійних організацій) на суспільство, культуру, освіту, політику, певні суспільні групи, людину. Церква, як один з важливих компонентів реліг. Комплексу, нерозривно пов’язана з виконанням реліг. і нереліг. функцій. Церква постає як своєрідний провідник, організатор функціонального впливу релігії. Через систем норм, канонічного права санкцій церква постає важливим чинником інтеграції, згуртування віруючих, їх […]

Read More...

Функції релігії

(від лат. functio – виконання, завершення) – одна з категорій релігієзнавства, що характеризує способи рівень, напрям впливу реліг. на соціум, його структурні елементи, особистість. Реліг. як невід’ємний компонент соціальної системи виконує в ній декілька взаєпов’язаних функцій. В релігієзнавстві цю скупність Ф.р. прийнято позначати через поняття “соціальні Ф.р.”. Сумарний результат, наслідки, значущість впливу реліг. на життєдіяльність […]

Read More...

Функціональність релігії

одна з важливих сутністних характеристик релігії як суспільного феномена; постає як певна якісна визначеність, що відображає іманентні йому здатність і можливість (внутрішні й інституційні) задовольняти специфічні духовні потреби людини і соціуму, і реалізується через інтегративну сукупність певних функцій. Ф.р. є об’єктивно-суб’єктивною характеристикою її суспільної корисності (вартості) чи некорисності. Вона має певні рівні свого вияву: а) […]

Read More...