Соловйов Володимир Сергійович

(1853-1900) – релігійний філософ, який розробив концепцію “філософії всеєдності”. Син відомого історика С.Соловйова, навчався в Моск. університеті і духовній академії. Після захисту докт. дисертації деякий час працював професором в університетах обох столиць, але після публічного захисту вбивць царя вимушений був піти у відставку і до кінця життя займатися філософією і публіцистикою. В своїй “філософії всеєдності” намагався довести, що синтез філософії, науки і богослов”я надасть можливість створення “цілісного знання”, яке через “цілісне суспільство” приведе до “цілісного життя”. Останнє встановить живу й істинну єдність Творця і творіння, посередником між якими виступає т.зв. Світова душа, або Софія. Звідси виникає “вільна теократія”, котра, за С., повинна буті створена на основі об’єднаного християнства в церковно-монархічній державі. Етика її громадян має базуватись на основі загальних моральних цінностей “абсолютного добра”, поширених в свій час Христом. Його праці: “Читання про боголюдство”, “Виправдання добра”, “Історія і майбутнє теократії”. Харьковщенко Євгеній