Социніани

представники раціоналістичного напряму в Реформації, особливого руху серед унітаріїв, що виник у Польщі і відзначався реліг. радикалізмом. Засновники социніанства – італійці Лелій і Фауст Социни, які втекли від переслідувань інквізиції в Польщу. У своєму вченні вони спробували поєднати есхатологіч. та хіліастич. уявлення про тисячолітнє царство справедливості. Суспільно-політич. зміст социніанства дає підстави зарахувати його до консервативного крила “Польських братів”. Філософ. погляди С. були близькі до прихованого деїзму. Вони віддавали перевагу розуму не тільки перед т.зв. церк. переказом, а й перед “Святим Письмом”, хоч і вважали останнє єдиним джерелом віровчення. С. не визнавали християн. догмат про Трійцю, відкидали божественість Христа, віру в душу, фатальний нахил людини до зла, кальвініст. догмат про передвизначення. Оскільки першородного гріха не існує, то не потрібна й спокута. Відбиваючи інтереси бюргерства, социніанство поширилося в містах Польщі, Литви, Захід. України і Білорусії. З кін. 30-х рр. 17 ст. українські землі стали центром антитринітарного руху в Польсько-Литовській державі. На поч. 17 ст. нараховувалося до 150 социніан. громад. Велику увагу С. приділяли освіті, влаштуванню шкіл, вищих навчальних закладів – академій (Раківська, Киселинська). С. відіграли велику роль в поширенні ідей Відродження, Реформації та раннього Просвітництва в Україні. Контрреформація, що охопила Польщу і Литву, призвела до вигнання С. 1658-1660 до Німеччини, Англії, Голандії, де вони вплинули на розвиток англійського деїзму, на Дж.Локка. З часом С. розчинилися в інших течіях протестантизму. Филипович Людмила