одна з трьох осн. протестант. течій, що виникла в ході Реформації. Вчення розроблене Ж.Кальвіном, який, поділяючи принципи спасіння особистою вірою, загального священства віруючих, богонатхненності лише Біблії, доповнив їх догматом про абсолютне передвизначення. За ним, Бог ще до створення світу одним людям дарував спасіння, іншим – загибель. Доля кожного перевіряється результатами праці, навчання, фінансовими чи сімейними […]
(грецьк. канон – правило, зразок) – у релігійному контексті – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від апостолів, отців церкви або вироблені церк. соборами; церковна традиція як зразок. Має догматичний характер. У христ. К. називаються: а) Символ віри; б) вчення Ісуса Христа та апостолів; в) книги Святого Письма (Старий завіт і Новий […]
(грецьк. kanon – “правило, зразок”) – зібрання бібл. книг, священних для ідеїв та християн. Старозавітна частина К.б., з 39 кн. у христ. та 22-24 кн. в іудеїв, склалася протягом 1 тисячол. до н.е., новозавітна частина з 27 кн. – протягом 1-2 ст. н.е. Проте давні христ. версії Старого Завіту (Септуагінта, Вульгата) містили т. зв. неканонічні […]
(від лат. canonisatio – узаконюю) – особливий акт церк. влади, за яким померлий подвижник віри і благочестя вшановується як святий. Певний порядок К. у христ. складається з 10 ст., хоча вшанування святих починається з моменту становлення христ. культу. К. передбачає відповідність кандидата певним ивмогам. У катол. це: належність до церкви, вік розуміння добра і зла, […]
(від лат. kanonicus – правило) – 1) в катол. і англік. церквах член колегії (капітулу) духовних осіб соборів і колегіальних церков; 2) богослужбова книга у правосл., яка містить відомі канони Богородиці, Ісусу Христу, ангелові хранителеві та ін. Возняк Степан
сукупність правових норм, що грунтуються на церковних правилах (канонах). Сюди відносяться рішення церков. соборів, висловлювання отців церкви, звичаї, освячені церков. традицією. В катол. церкві К.п. включає в себе крім рішень Вселен. соборів, папські декрети. В історії катол. церкви існувало ряд збірників К.п. В різні періоди історії вони включали правові норми, що випливали з ролі, яку […]
(1724 – 1804) – нім.філософ і вчений. Засновник критицизму, або трансцендентальної філософії. З його іменем пов”язують початок нім. класичної філософії. К. подав безпрецедентну в історії критику теоретичного розуму, щоб показати велич практичного, філософськи виправдати сферу трансцендентного, яка вільна від закону необхідності й цілком підкоряється феномену свободи. Проте релігія мислиться К. не поза межами розуму (де […]
(від лат. cantor – співак) – в католиц. співак хору; в протест. – диригент хору, органіст та вчитель музики; в іуд. К. або хазан виспівує молитви під час синагогального богослужіння. Єленський Віктор
(лат. capitulum – глава) – 1) в катол. і англік. церквах рада каноніків при єпископі або кафедральному соборі, яка бере участь в управлінні діоцезом (єпархією); 2) колегія керівних осіб у католицьких чернечих і військово-чернечих орденах. Філоненко Микола
(італ. capella – каплиця) – невелика культова споруда у вигляді окремої будівлі або храмової прибудови-вівтаря для приватних богослужінь, молитв і зберігання релігійних реліквій у катол. і англік. церквах. Філоненко Микола
1) катол. священик, що перебуває на службі при капелі, а також помічник парафіяльного священика; в англік. церкві – священик при домашній церкві; в лютер. – помічник проповідника; 2) військовий священик в арміях багатьох держав, в обов’язки якого входить задоволення релігійних потреб військовослужбовців, проведення богослужінь, відспівування мертвих, нагляд за моральним і духовним станом солдат тощо. Філоненко […]
давньослов’янське дохрист. святилище, де ставилися умовні зображення одного або кількох язичн. божеств, перед якими запалювались вогні, здійснювались регламентовані відправи (треби), читались певні молитви, приносились жертви у вигляді тварин, рослин, іноді людей. К. мало вигляд круглого майданчика, не захищеного дахом, огородженого палями. Найвідоміше К. в Україні відкрите на Старокиївській горі у Києві В.Хвойкою в 1908. Бичко […]
невелика молитовна будівля або ж церква без вівтаря. Споруджувалась на кладовищах над входом до склепів, де слугувала надгробним пам’ятником, а також в пам’ять різних подій церковного і державного життя, з приводу суспільних бідувань (т.зв. обітні К.), біля святих місць – джерел, озер, явлення чудотворних ікон тощо. Філоненко Микола
(від італ. – cappuccio – шпилястий каптур) – монахи жебрачуючого катол. ордену, заснованого в 1525 в Італії з метою протидіяння Реформації. Затверджений папою Климентом VІІ в 1529. Спочатку К. були підрозділом францисканців. Існують як незалежний орден з 1619. К. завзято захищали папську духовну владу в церкві, активно займалися місіонерством. Iснують до нашого часу. Обов’язковою частиною […]
монотеїстична релігія, що сформувалася у перші століття н.е. Її громади були на теренах суч. Ірану, Іраку, Сірії, Єгипту, Туреччини. Важливу роль у становленні віровчення й об”єднанні віруючих відігравав Анан бен Давид з Багдаду. Розквіт К. припав на 8-12 ст. Здавна його вчення проникло в Крим. Нині послідовники К. є серед арабів, євреїв, греків, кримських караїмів, […]
послідовники іудейськї секти, яка виникла в VІІІ ст. серед євреїв Вавілонії і виражала протест народних мас проти оправдуваного Талмудом соціального поневолення. Засновник секти Анан бен Давид вчив визнавати лише догми Ст. Завіту і відкидали Талмуд. Талмудисти жорстоко переслідували К. У вченні К. багато елементів з ісламу і арабської філософії VІІІ ст. В наш час К. […]
(від лат. cardinalis – головний) – другий за значенням чин після папи в католицькій церкві. К. – найближчі радники папи. Після смерті понтифіка вони обирають із свого середовища на конклаві нового папу. Призначає К. папа після узгодження з духовною консисторією – радою кардиналів. Каушанський Петро