(551-479 до н.е.) – давньокитайський філософ, засновник конфуціанства. Основну увагу звертав на етико-політичні, педагогічні та реліг. проблеми. В його школі викладалися мораль, мова, політика і література. Вважав себе зберігачем і тлумачем мудрості давніх міфічних керівників Яо, Шуня і Юя. Він стверджував, якщо всі будуть дотримуватися морально-етичних принципів, на землі буде мир і спокій. За вченням […]
(? – 1640) – український релігійний діяч та філософ. За одними відомостями, він був вихованцем острозьких училищ, за іншими – навчався у Ставропігійській братській школі Львова. В ранньому віці І.К. став ченцем Києво-Печерського монастиря, від 1616 – настоятель Межигірського монастиря, пізніше брав на себе турботу про влаштування нового Густинського та Мгарського Лубенського монастирів. По смерті […]
(?-1627) – український письменник і богослов. Родом з Перемишля. Вчився у Львові, від 1624 – архімандрит Києво-Печерської лаври. Автор твору “Книга про віру…” (Київ, 1619), яка послужила основою для видання “Кирилової книги” (Москва, 1644). Написав також передмову до Номоканона (1624), займався редагуванням та виданням перекладних творів: “Часослов” (Київ, 1617), “Анфологіон” (Київ, 1619), “Бесіди” Іоана Золотоустого […]
христ. церква монофізитського спрямування (див. Монофізитство). Утвориласчь на території Єгипту в 5 ст. після розколу місцевих християн на православних і монофізитів. З 6 ст. управляється патріархом. Під час арабських завоювань зазнала впливу ісламу, внаслідок чого в її культовій практиці з’явилися деякі синкретичні риси: копти-християни моляться, повернувшись обличчям на схід, при вході в храм знімають взуття, […]
(араб. аль-куран – досл. “те, що читають”) – священна книга мусульман. Вважається, що К. існує передвічно, зберігається в Аллаха, який передав його у вигляді одкровення Мухаммеду. К. ділиться на 114 розділів, які називаються сурами, кожна сура ділиться на аяти. Аят – це фраза чи фрагмент фрази. Мухаммед одержав перше Боже одкровення в місяці рамадан, тому […]
(від лат. cor, cordis – серце) – реліг.-філос. концепція богопізнання, в якій центральне місце відводиться серцю як органу пізнання бога. В правосл. богослов’ї знайшла відображення у творах Максима Сповідника, Ісаака Сірина, Григорія Палами та ін. прибічників східно-християнської богосл. думки. Заперечуючи можливість раціонального осягнення божества, вони розглядали серце як єдиний засіб такого осягнення. У сучасних богословів […]
не звикле поняття в системі релігійної мислі, але воно не чуже їй, бо, наприклад, у християнській релігійності кордоцентричність посідає фундаментальне місце. Кордоцентричність пов’язується з цариною серця віруючої людини, вона розвивається на почуттях любові, що є наріжним каменем для всього. Тут “люби Бога понад усе, а ближнього – як самого себе” букву закону перемагає або відсуває […]
культурно-національне утворення в межах єдиного віровчення баптистів з центром у м.Хейвард (Каліфорнія, США). В 1993-94 в Україні зареєстровані громади в Києві (головна), Дніпропетровську, Миколаєві, Одесі, Харкові. Пастори – американці корейського походження проводять богослужіння корейськ. і рос. мовами. Організують курси для вивчення корейської мови. Орієнтуються на корейську діаспору в Україні, хоча до своїх громад приймають людей, […]
це передумови об’єктивного характеру, які зумовлюють виникнення і відтворення атеїстичної свідомості і поведінки. Уже за умов первісного суспільства люди активно і плідно протистояли природі. Успіхи виробничо-перетворювальної діяльності людини, які відображають панування її над природними стихіями і свідчать про її можливості протистояти небажаному протіканню природних процесів, становлять соціальну К.а. Але виробнича діяльність людини грунтується на результатах […]
специфічне світосприйняття, яке у міфо-поетичній або світоглядній формі виражає ідею релігійної всеєдності світу. Ще з часів первісних культів люди пов’язували релігійні вірування з уявленнями про Космос, в якому вбачали незбагненну, таємничу силу. З часом в К.р. виступало на перший план генетичні зв’язки людини і роду з космічними циклами (гадання, астрологія). Релігії Сходу сприймають Космос як […]
(грецьк. kosmos – устрій, порядок, всесвіт) – вираз, що означає сакральне уявлення про структурно-організований світ. У пантеїзмі та космотеїзмі – обожнена, прекрасна, розумна впорядкованість. Термін “космос” став відомим завдяки праці О.Гумбольдта “Космос”, в якій К. трактувався як система світобудови. В епоху середньовіччя розрізняли міскрокосм як синонім людського буття, частину К., та макрокосм як синонім гармонізованого […]
(Гомзов, 1886-1948) – релігійний діяч, поет, містик, канонік митрополичого ординаріату, голова організованої НКВС Ініціативної групи для ліквідації Берестейської унії. Дотримувався крайніх візантійсько-восточницьких поглядів і релігійного москвофільства, висловлював критичні погляди щодо латинізації східних церков. Гостро критикував окупаційний польський режим у Галичині, тоталітаризм і сталінщину в УРСР. Став видимим організатором неканонічного Львівського собору (8-11.03.1946), де виголосив основну […]
(санскр. – “чорний”, “темний”, а також “Верховний”) – 1) в індуїстській міфології Бог-рятівник, син Васудеви і Девакі, одна з аватар Вішну, Верховного Бога ( в традиційному списку десяти аватар Вішну К. займає восьме місце, “Бхагават-пурана” називає 22 аватари Вішну, перед яких К. двадцятий); 2) в релігійній філософії Товариства Свідомості Крішни він є втіленням Верховної Особи […]
(від лат. creatio – створюю) – один з апрямів у христ.-богосл. вченні про людську душу. На протилежність традуціанізму, прихильники якого доводять, що безсмертна душа дана богом тільки при створенні першої людини (Адама), а потім передається від батьків при зачатті, прибічники К. (зокрема, сучасні неотомісти) вважають, що бог з’єднує душу з тілом людини в момент народження, […]
(від лат. creatio – створюю) – релігійне вчення, яке пояснює походження і різноманітність світу божественним “творчим актом”. Ідеї К. притаманні багатьом релігіям, але найповнішого вияву вони набули в іудаїзмі, християнстві та ісламі, де спираються на уявлення про створення природи богом з нічого. Тривалий час, фактично до середини 19 ст., К. панував у всіх галузях знання. […]
(?-1632) – білоруський церковний діяч, архімандрит у Вільні, з 1625 перший уніатський архієпископ у Смоленську. Автор твору “Оборона єдності церковної…” (Вільно, 1617), де висловлював думку про споконвічну єдність української церкви з Римом, обгрунтовуючи свою позицію численними історичними даними. Бичко Богдан, НЧ
(лат. credo – вірую) – 1) символ віри в катол.; 2) в переносному значенні – погляди, переконання, світоглядна позиція, яких дотримується дана особа, соціальна група, партія тощо (напр., політичне К., моральне К. і т.і.). Філоненко Микола
пам’ятка давньої української писемності. Складена в середині 16 ст. Належала сім’ї Жолкевських. В 1620 її передано до Крехівського василіанського монастиря, що на Львівщині. Нині знаходиться в сховах бібліотеки Львівського музею національного мистецтва. Старозавітна історія в К.П. чергується з вставками патристич. та апокрифіч. характеру. В ній подано відомості про слов’ян і Київську Русь, зокрема описується створення […]