(1866-1945) – англ. етнограф і релігієзнавець. Досліджючи первісну релігію, дійшов висновку, що анімізм, який Е.Тайлор розглядав як початок релігії, не є таким. Вважав, що анімізмові передувала віра в абстрактну духовну силу, яка позбавлена фізичних властивостей, не пов’язана з речами і не виявляється в них. Користуючись термінологією досліджуваних ним племен, М. назвав цю силу “маною”. Відкриття […]
вчення христ. діяча 2 ст. Маркіона. Уродженець Малої Азії, багатий судновласник, він з 140 проповідував у Римі. Виступав за повний розрив з іудаїзмом, склав один з перших спісків христ. свящ. книг. Але у вченні Маркіона виявилися риси, що зближували його з гностиками (дуалізм, докетизм, заперечення людської природи Христа). Проголошений єрессю (Маркіон був вилучений з рим. […]
згідно з христ. переказом, учень апостола Петра, автор другого канонічного євангелія, найкоротшого з трьох т.зв. синоптичних євангелій. У Новому Заповіті йменується також Іоаном Марком (Діян. 12,12). Філоненко Микола
релігієзнавче вчення засновниками якого були К.Маркс і Ф.Енгельс. Дальший свій розвиток концепція одержала у працях В.І.Леніна, його учнів і послідовників, документах комуністичних партій. Прихильники М.к.р. розглядають її як наслідок теоретичного осмислення боротьби людини за панування над природними і суспільними силами, боротьби пролетаріату проти економічного і духовного гніту. Основою М.к.р. вважається розкриття змісту соціальних коренів релігії […]
(досл. – хибне, помилкове вірування у що-небудь) – впевненість в тому, що всі процеси і явища довкілля є проявом дії якихось надприродних сил. Священослужителі кожної релігії розглядають побутові вірування як М. Більше того, кожна конфесія розглядає інші також як певного роду М. Проте М. – це не лише віра в знахарство, прикмети, гадання, сновидіння і […]
своєрідна “східна” течія в католицизмі. Виникли в Сірії у 7 ст. як монофеліт. секта і дістала назву від імені монаха І.Марона. У 1182 встановили контакти з Римом. а в 16 ст. визнали верховенство папи. Визначаючи катол. догмати, М. зберігають обрядову та організаційну самобутність (сірійська богослужб. мова, запереч, целібату свящ., синод єпископів на чолі з “Патріархом […]
(від грецьк. martiros – мученик, logos – слово) – списки мучеників, сформованих календарно за датами їх смерті на весь церковний рік; збірники оповідей про мучеників, що постраждали за віру. Найдавніший М. датують 4 ст. З часом М. стали включатися до складу місяцесловів, що містили відомості й про інших святих. Климов Валерій
одне з христ. таїнств, що здійснюється сімома священиками, а за відсутністю такої кількості – й одним, над тяжко хворою людиною з читанням певних молитов і помазанням освяченим маслом (єлеєм) лоба, щік, губ, грудей і рук. Згідно православного віровчення, М. зцілює людину від тілесних і душевних хвороб і одночасно є засобом відпущення нерозкаяних гріхів. Римо-катол. церква […]
аграрно-магіч. свято давніх славян, приурочене зустрічі весни. Відзначається на тижні, який передує передпасхальному посту. Дні М. мали традиц. назви: понеділок – зустріч, вівторок – загравання, середа – ласощі, четвер – гуляння, п’ятниця – тещина вечірка, субота – вдовицині посиденьки, неділя – проводи. Обряди М. орієнтовані на “сприяння” приходу весни, “посилення” Сонця (поїдання круглих, що символізують […]
(від франц. franc macon – вільний каменяр) – міжнародна релігійно-філософська течія, що організаційно була створена шляхом об’єднання чотирьох лондонських лож у Велику Ложу в 1717. У 18 ст. ложі М. Виникають у різних країнах Європи, зокрема в західних землях України у 1740 широкій громадськості стало відомо про існування М. на нашій батьківщині. Проте сліди М. […]
за церковним переказом один з 12 апостолів, найближчий учень Ісуса Христа, автор першого канонічного євангелія. Інші євангелісти іноді називають М. Левієм (Мк 2,14; Лк 5,27). Філоненко Микола
(санскр. – досл. “Оповідь про велику битву бхарата”) – давньоінд. епос, що створювався прибл. з 2-ї пол. 2-го тис. до 2-го ст. до н.е. Усі міфологічні, філософські, історичні, соціальні, політичні, релігійні тощо ідеї і розповіді, повчання М. пов’язані з оповіддю про легендарну боротьбу двох царських династій – кауравів і пандавів. М. – головне джерело індуїзму. […]
(від санскр., досл. “велика колісниця”) – течія в буддизмі, яка дістала поширення в Тибеті, Монголії і країнах Далекого Сходу (Китай, Японія, Корея і В’єтнам). Всі основні концепції М. вже існували в ранньому буддизмі. Від хінаяни М. відрізняється більшою релігійністю. Якщо метою хінаяни є досягнення особистого спасіння, то мета М. – досягнення стану ботхисатви, відмова від […]
(араб. – ведений) – особа, яка йде вірним шляхом під керівництвом Аллаха і має сповістити про кінець світу. В суннітському ісламі М. – провісник близького кінця світу, останній поновлювач віри, останній спадкоємець Мухаммеда. У шиїтів віра в появу М. споріднилася з вірою в повернення прихованого імама, якого вони також називають М. і який поверне попрані […]
(араб.) – весільний подарунок, викуп, який чоловік надає дружині після укладення шлюбу. Цей подарунок, стає власністю дружини, і, за деякими винятками, не підлягає поверненню. Лубський Володимир
(давньоєвр. маццах – печиво) – коржі з тіста, яке не зазнало ферментації, прісний хліб, “хліб нужденності”, єдиний різновид хліба, який дозволено в іудаїзмі для вжитку протягом Песах. Вживається на згадку про вихід євреїв з Єгипту, коли вони виготовили коржі тіста, яке ще не скисло (Вих 12,39). Єленський Віктор