один з основних напрямів у старообрядництві, що виник наприкінці 17ст. на основі течії збіглопопівців і мав власну церковну організацію. Група толків і злагод, які входять у П., визнають традиційну правосл. ієрархію, всі таїнства, відправу треб. На відміну від безпопівців (див. Безпопівщина) попівці розглядали никоніанську церкву лише як єресь, а не породження антихриста, тому вважали за […]
у монастирській практиці – доручення ченцю чи особі, яка готується стати ченцем, виконувати певну роботу в богослужбовій або монастирсько-господарській сфері. Безумовне виконання доручення (послух) – одна з головних чернечих обітниць. Для ченця її виконання – засіб самовдосконалення, самозречення волі, вияв смирення, уподібнення земному життю Христа; для того, хто хоче прийняти чернечий постриг, – час випробування […]
особа, що готується до чернечого постригу. Термін П. походить від слова “послух” – виконання різного роду робіт у монастирі. Климов Валерій
реліг. заборони чи обмеження на їжу взагалі або на деякі її види. Застосовуються в різних релігіях як один з важливих засобів церк. регламентації життя віруючих, поглиблення їхньої релігійності. Світові та ін. релігії розглядають П. як подвиг покаяння. П. беруть свій початок від старод. обрядів. Існують багатоденні й одноденні П. у православ’ї, напр., до перших належать […]
у правосл. й катол. обряд, яким супроводжується посвята в духовне звання або чернецтво. Постриження має на меті підкреслити прагнення віруючого досягти успіхів в моральному вдосконаленні і служінні Богу. Постриження в різні чернечі ступені має свою послідовність. Бондаренко Віктор
(1541-1613) – уніатський митрополит, один із засновників уніатської церкви в країні (див. Берестейська церковна унія). Походив з багатої української шляхти. Колишній кальвініст, у 1593 був висвячений у Володимирського православного єпископа. І.П. взяв активну участь у підготовці й проведенні церковного собору 1596 у Бересті (Бресті), на якому була утворена уніатська (або греко-католицька, як її згодом стали […]
(1836-1891) – видатний україн. вчений-лінгвіст, якого можна вважати засновником лінгвістичного релігієзнавства. П. вважав, що в появі віри в надприродне, еволюції реліг. вірувань важливу роль відігравали можливості людського мислення і пізнання, зміни у співвідношенні віри і знання. Віру в душу вчений виводить із ролі слова в пізнанні, впевненості людини в тому, що “слова суть духовні сутності […]
(1836-1891) – видатний україн. вчений-лінгвіст, якого можна вважати засновником лінгвістичного релігієзнавства. П. вважав, що в появі віри в надприродне, еволюції реліг. вірувань важливу роль відігравали можливості людського мислення і пізнання, зміни у співвідношенні віри і знання. Віру в душу вчений виводить із ролі слова в пізнанні, впевненості людини в тому, що “слова суть духовні сутності […]
згідно реліг. уявлень, це духовний, надчуттєвий, надприродний світ, що протистоїть чуттєво-сприйманому природному поцейбічному світу, який є похідним від нього. Згідно реліг. вчень, в П. перебувають всі боги, духи, в ній знаходиться рай і пекло, саме тому вони недоступні людському розумінню, в їх реальність слід лише вірити. Колодний Анатолій
затоплення Землі за волею надприродних сил і знищення при цьому всього живого на ній, за винятком особливо спасенних. Оповіді про потоп існують в міфології різних народів. Потопом Бог Яхве покарав “грішних людей”. Свою особливу милість він виявив лише до Ноя і його сім’ї – зберіг їм життя. Оповіді про П. поширені насамперед серед народів, які […]
один з основних структурних компонентів духовних потреб віруючої особистості. Постають як сукупність релігійно інтерпретованих світоглядних, психологічних, екзистенціальних чинників, яких потребує індивід. певна спільнота віруючих для зняття в трансцендентному вимірі життєвозначимих суперечностей і проблем свого буття, компенсації безсилля, залежності від зовнішніх і внутрішніх факторів, наповнення життя новим сенсом. Проявляються як певний стан реліг. суб’єкта, який відбиває […]
процес виникнення атеїзму як специфічної форми самосвідомості людини. Виходячи з нашого розуміння суті атеїзму, вважаємо що і в онтогенезі і в філогенезі проблему П.а. слід розглядати в плані становлення “Я” людини, здобуття нею своїх родових сутнісних сил, самоутвердження в предметному світі як вільнодіючої істоти. Безпосередньою основою поділу свідомості на дві сфери – теїстичну і атеїстичну, […]
складова похоронного культу, вміщує обрядові дії та ритуальні норми поведінки, що мають забезпечити успішний перехід душі померлого в загробний світ та охорону живих від можливого шкідливого впливу духу покійного. Структурно П.в. складається зі сповіщення про смерть (елементи трауру в одязі, завішування дзеркал, зміна форми привітання і т.ін.), підготовки померлого до похорону (обмивання, вбрання, читання молитов, […]
сукупність релігійних обрядів і вірувань, що стосуються поводження з померлими і становлять складний комплекс уявлень, пов’язанних з наданням надприродних властивостей мерцю, вірою в душу померлого, ідеєю про потойбічний світ. Для П.к. характерна історично сформована поховальна практика, яка може бути відмінною як для різних етнічних груп, так і для окремого етносу в залежності від віку, статі, […]
відомий православний монастир на Тернопільщині. Назву обителі принесли її засновники-монахи Київського монастиря з р.Почайни, звідки вони втекли від татаро-монгол в 1240. За іншими відомостями, монастир-скіт заснував афонський монах Мефодій. В цьому разі його назва виводиться з чудотворень Божої Матері, які почалися в монастирі (“Поча Діва творити чудеса”). До кін.16 ст. монастир – малознаний в Україні. […]
побудоване на досягненнях сучасної космології і космогонії вчення, згідно з яким всі галактичні і зіркові утворення є продуктом того розширення Всесвіту, яке сталося після “великого вибуху” надщільного згустку. Останній в далекому минулому (десь 15-18 млрд. років тому) включав у себе всю метагалактичну речовину. За вихідний стан нашого Всесвіту при цьому визнається гравітац. вакуум – це […]
явище рел. психології, що характеризує емоційне ставлення людини до сакрального (святого), а також до рел. інтерпретованих явищ природи і світу в цілому. специфіка П.р. полягає в їх спрямованості на рел. ідеї і уявлення. Виникають на грунті рел. потреб і, в свою чергу, самі є об’єктами потреби – тяжіння до їх переживання, до релігійно емоційного насичення. […]