за реліг. вірув. слов’ян, дух хати, домашнього вогнища. Походить від культу предка. На Д. частково перенесені деякі риси Чура (пращура) – обожнюваного родоначальника, родового божества: Д. заколисує немовлят, наглядає за ними, коли вони залишені насамоті. На спорідненість Д. з вогнем вказує білор. назва “дымовой” як антропоморфізація вогню. Д. переважно добрий дух, але коли його не […]
подія, що сталася в результаті діяльності єпископа Доната. Д.р. стався в результаті релігійного руху у римській Північній Африці в 4-5 ст.ст., спрямов. проти офіц. христ. церкви і рим. панування. Соціальна база донатистів – колони, раби, міська біднота. Ліве крило Д.р. становили агонистики – члени демокр. христ. секти в римськ. Африці. Яремчук Володимир
згідно вчення Церкви Єднання стан такої людини, яка відчула у своєму житті чотири Світи Серця, тобто серце дитини, серце брата чи сестри, серце чоловіка чи жінки, серце батьків. Якщо вертикальна, тобто батьківська любов не зменшується з появою нових дітей, то горизонтальна, подружня, грунтується на ідеї неподільної і довічної любові між чоловіком і жінкою. Бог більше […]
(1841-1895) – визнач. україн. громад. діяч, публіцист, вчений. Один з родоначальників вітчизн. світського релігієзнавства. Релігію розглядав як явище духовної культури, продукт культурно-історич. процесу. Виникнення релігії пояснював гносеологіч. та соціальними чинниками. Особливу увагу приділив ролі релігії і церкви в історич. розвитку людства, в нац. поступі України. Негативно оцінював діяльність окремих конфесій, особливо в нац., просвітн., державотворч., […]
(1865-1935) – нім. історик і філософ, спеціаліст з історії раннього християнства. З позицій пантеїзму Д. виступив проти християнства, стверджуючи віру в несвідомий божественний дух. Схиляючись до міфологічної школи, Д. доводив неісторичність Ісуса Христа, Діви Марії, апостола Петра тощо. Створення Євангелій датував 2 століттям. Гностицизм Д. вважав важливим джерелом християнства. Глушак Анатолій
служителі реліг. культу у кельтів. Займалися відправленням реліг. обрядів та жертвоприношенням. Складали третю, найвищу групу кельтських жреців (перша – вати (віщуни), друга – барди (поети, які прославляли богів)). Мали абсолютну владу і були наділені правом виносити покарання, найтяжче з яких – заборона на участь у реліг. обрядах. Д.- носії культури і духовності, які увібрали багатовіковий […]
спроба обгрунтувати перенесення духовного центру християн. світу з Єрусалиму у Київ і перетворення останнього у світовий реліг. центр. Грунтується на старозавітних ідеях про зміну світових царств. Популярності Д.Є.к. в Україні срияло висвячення у 1620 Єрусалимським патріархом Феофаном української православної ієрархії, що по-суті відродило тут православну Церкву. Д.Є.к. знайшла певне відображення у творчості Й.Борецького, П.Могили, Ф.Прокоповича. […]
(араб. ад-дурузия) – послідовники одного з напрямів ісламу, поширеного на Близькому Сході (Ліван, Сірія, Ізраїль, Йорданія). Рух Д. виник у Єгипті за халіфа династії Фатимідів аль-Хаким бі-Амр Аллага (996-1021), який проголосив себе кінцевим втіленням Бога. Після загадкового зникнення Аль-Хакима віра в його майбутнє пришестя поширилася в горах Лівану та Антилівану, де склалась перша спільнота Д. […]
(від лат. dualis – подвійний) – 1) філос. вчення про наявність і рівноцінність двох первоначал світу – духа і матерії. Різновидами онтологічного і гносеологічного Д. позначена творчість Х.Вольфа, Р.Декарта, Д.Локка, Д.Юма, І.Канта. 2) В релігійній свідомості – протипоставлення надприродного і чуттєво сприйманого, божественного і тварного. У християнстві т.зв. апофатичне богослов’я виходить з відсутності у Бога […]
(від лат. dualis – подвійний) – протиставлення в різних реліг. вченнях світу надприродного, потойбічного, трансцендентного, невидимого природним, натуральним, видимим, чуттєвосприйманим об’єктам, процесам і явищам. До невидимого світу богословське вчення відносить різних безплотних духів – ангелів, серафимів, херувимів, а також самого Бога, коли він розглядається як духовна першосутність. Видимий світ – це оселя тварин та людей, […]
1) У філос. – самосвідомість людини як суб’єкта пізнання, волі і дії. Поняття не просто психологічне (сукупність функцій свідомості), а й суспільно-історичне: Д. як здатність до цілепокладання й перетворювальної діяльності. Продукт становлення і розвитку людини, її суспільної практики. 2) За релігійними явленнями – безплотна істота як надприродна сутність з властивою їй функцією впливу на стани […]
секта православного походження, послідовники якої називають себе “борцями за дух”. Належить до напряму духовних християн. Виникла в срд. 18 ст. серед селян Воронезької губернії і поширилася в Катеринославській, Харківській та сусідніх з ними губерніях. Вважаючи ортодоксальне православ’я спотвореною вірою, Д. фактично повністю порвали з ним. Вони відмовилися від церковних храмів (“Людина – храм божий”), заперечували […]
особлива, як правило, організована за ієрархічним принципом група професіональних служителів культу в ряді сучасних релігій. Функції Д.: задоволення релігійних потреб віруючих, культові відправи, проповідь і захист віровчення, церковно-адміністративна діяльність. В католицизмі і православ’ї до складу Д. можуть входити тільки чоловіки. В ряді протестантських церков Заходу до виконання обов’язків Д. допускаються жінки. Філоненко Микола
реліг. освітні установи (училища, семінарії, коледжі, інститути, академії тощо), створені реліг. організаціями для підготовки духовенства та інших служителів церкви. Громадяни, які навчаються у вищих та середніх Д.н.з., користуються правами і пільгами щодо проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів. […]
загальна назва кількох течій старого сектантства, що зародилися в 17-18 ст. як релігійне відображення протесту селянських мас проти царського самодержавства та його союзника – казенного православ’я. В 60-х рр. 18 ст. Д.Х. поділилися на духоборів і молокан. Для них та ін. сект даного напряму (суботники, тверезники та ін.) характерні так зв. духовне, тобто вільне від […]