згіно з Біблією (Бут 4,15) знак, покладений Богом на первістка Адама і Єви Каїна, який вбив із заздрощів свого брата Авеля і, отже, став першим людиновбивцею. За своє злодіяння, що стало “архетипом” усіх наступних вбивств в історії, Каїн був проклятий Богом, але покладений на нього знак повинен був оберігати його від загрози бути, в свою […]
(араб., досл. “куб”) – головна святиня ісламу, будівля у центрі подвір’я Мекканської аль-Масджид аль Харам. У східному куті будівлі в кладку вмурований “чорний камінь”, нібито посланий Аллахом з неба. Мусульмани усього світу при молитві звертаються обличчя у бік К. Поломники сім разів обходять навколо К., цілують “чорний камінь”. К. покрита кисвою – чорним покривалом, на […]
(від давньоєвр., досл. “переказ”) – теософське реліг.-містич. вчення з елементами магії, спрямоване на осягнення “справжнього”, потаємного сенсу Тори та ін. священних книг іудаїзму. Вперше запис вчення К. було здійснено у 8 ст. в книзі “Сефер Єцира” (“Книга творіння”), де доводиться, що всесвіт тримається на 10 цифрах та 22 літерах єврейськ. алфавіту (еврейськ. літери мають також […]
(досл. “община”) – форма самоврядування єврейськ. населення в Польщі 16-18 ст. та в Рос. імперії з 1772 до 1844. Терміном К. визначалося правління єврейськ. общини, яке виконувало функції посередника між нею і владою. Гол. чинник існування К. – фіскальні інтереси уряду, якому було зручно оподатковувати не окрему особу, а всю общину. Несправедливий розподіл податків викликав […]
(араб.) – релігійний суддя в мусульманській громаді. К. приймали рішення як з питань релігії, так і сімейного, спадкового і почасти кримінального права, слідкували за дотриманням мусульманських релігійних обов’язків, спираючись на правила Корану, суни і шаріату. Як правило, рішення К. приводила у виконання влада, яким К. практично підкорялись. Лубський Володимир
кругла металева посудина з пересувною кришкою, підвішена на 3-4 ланцюжках, з’єднаних разом у верхньому кінці. Заповнюється тліючими жаринками, ладаном та ін. ароматичними речовинами. Запозичено християнами від іудеїв і східних релігій. Застосовується під час богослужіння у христ. храмах. Сапіга Василь
(санскр. “темна епоха”) – в індуїстській міфології та релігії начення світового періоду, в якому цілком занепадають віра і всі людські доброчиності: життя людей стає коротким, повним лиха та гріхів, вони винищують один одного у війнах; царі грабують підданих, праведники бідують, а злочинці процвітають, жінки віддаються розбещенню, в людських стосунках панують неправда, злоба, жадібність; веди знаходяться […]
(абаб. – мова, слово) – термін, яким у середньовічній мусульманській літературі в широкому розумінні позначали розмірковування на релігійно-філософську тему, а в спеціальному значенні – дисципліну, що дає тлумачення догматам ісламу, яке засноване на розумі, а не на дотримуванні релігійних авторитетів. Лубський Володимир
календарі з позначенням щорічних циклів урочистих Богослужінь, присвячених відзначенню свят і обрядів, пам’ятних подій у житті Церкви, вшануванню засновника відповідної релігії, її подвижників – пророків, святих, мучеників, а також їх діянь та заслуг перед Богом, Церквою та віруючими. Структурно календарний рік в будь-якій релігії поділений за місяцями, кожний день яких, як і кожний день року […]
комплекс дохрист. свят (відомих як “Річне коло свят”), обрядів і звичаїв сх. слов’ян протягом календарного року, цикли яких визначалися не зміною пір року, а перш за все характером сезонної виробничої діяльності (весняна оранка, посів яровини, сходи, дозрівання хліба, сінокіс, жнива і т.д.), роботою в ін. галузях сільського господарства (твариництво, садівництво, бджільництво тощо). Основне призначення К.о. […]
шлюбний викуп, який сплачує наречений, його батьки або інші родичі за наречену. Звичай К. зазнав впливу мусульманського правового інституту махри і частково співпадає з ним. Відміна між ними полягає у тому, що К. надається не самій нареченій, а її батькам чи родичам і стає власністю останніх. Крім того, сплата К. розглядається як попередня умова укладення […]
(1509-1564) – один з діячів Реформації, засновник кальвінізму. Народився у Франції, освіту здобув у найкращих університетах Парижа та Орлеана, перебував під впливом ідей християнського гуманізму. Від 1534 бере участь у Реформації, від переслідувань змушений втікати до Швейцарії. Тут у 1536 з’являється його основна праця “Настановлення християнської віри” (остаточна редакція – від 1559), яка теологічно обгрунтувала […]
одна з трьох осн. протестант. течій, що виникла в ході Реформації. Вчення розроблене Ж.Кальвіном, який, поділяючи принципи спасіння особистою вірою, загального священства віруючих, богонатхненності лише Біблії, доповнив їх догматом про абсолютне передвизначення. За ним, Бог ще до створення світу одним людям дарував спасіння, іншим – загибель. Доля кожного перевіряється результатами праці, навчання, фінансовими чи сімейними […]
(грецьк. канон – правило, зразок) – у релігійному контексті – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від апостолів, отців церкви або вироблені церк. соборами; церковна традиція як зразок. Має догматичний характер. У христ. К. називаються: а) Символ віри; б) вчення Ісуса Христа та апостолів; в) книги Святого Письма (Старий завіт і Новий […]
(грецьк. kanon – “правило, зразок”) – зібрання бібл. книг, священних для ідеїв та християн. Старозавітна частина К.б., з 39 кн. у христ. та 22-24 кн. в іудеїв, склалася протягом 1 тисячол. до н.е., новозавітна частина з 27 кн. – протягом 1-2 ст. н.е. Проте давні христ. версії Старого Завіту (Септуагінта, Вульгата) містили т. зв. неканонічні […]
(від лат. canonisatio – узаконюю) – особливий акт церк. влади, за яким померлий подвижник віри і благочестя вшановується як святий. Певний порядок К. у христ. складається з 10 ст., хоча вшанування святих починається з моменту становлення христ. культу. К. передбачає відповідність кандидата певним ивмогам. У катол. це: належність до церкви, вік розуміння добра і зла, […]
(від лат. kanonicus – правило) – 1) в катол. і англік. церквах член колегії (капітулу) духовних осіб соборів і колегіальних церков; 2) богослужбова книга у правосл., яка містить відомі канони Богородиці, Ісусу Христу, ангелові хранителеві та ін. Возняк Степан
сукупність правових норм, що грунтуються на церковних правилах (канонах). Сюди відносяться рішення церков. соборів, висловлювання отців церкви, звичаї, освячені церков. традицією. В катол. церкві К.п. включає в себе крім рішень Вселен. соборів, папські декрети. В історії катол. церкви існувало ряд збірників К.п. В різні періоди історії вони включали правові норми, що випливали з ролі, яку […]