послідовн. цадика Нахмана Брацлавського (1772-1810), який вважав основою етики іудаїзму простий спосіб життя, самопожертву, відвертість, щирість, безпосередність у молитвах, котрі дозволяють виголошувати на ідиш. Найчисл. громади Б.х. у Нью-Йорку, Єрусалимі, Бней-Браці та Цфаті (Ізраїль); їхня діяльн. координується Всесвітньою радою Б.х. Святе місце Б.х. – могила Нахмана в Умані, яку, згідно з його заповітом, на Рош-Гашана […]
(1878-1965) – євр. реліг. філософ, представник “діалогічного персоналізму”. Б. розрізнює два світи, обумовлені ставленням індивіда до реальності: перший грунтується на відносинах “Я – Воно”, коли людина сприймає довкілля знеособлені об’єкти, другий – на відносинах “Я – Ти”, що передбачає встановлення невідчужених зв’язків з оточенням. Б. розумів любов як відповідальність Я перед Ти, Бога – як […]
теоретична основа буддизму як релігійної системи. Характерною особливістю Б.ф. є її етико-практична спрямованність, стрижень її змісту становить проповідь Будди “Про 4 балагородні істини”. Перша істина: “існує страждання”. Його неодмінно і обов”язково зазнає будь-яка жива істота, тому все життя – страждання. Друга істина: “є причина страждання” – наше “Его”, у якого є бажання. Вони стимульовані невіглаством […]
(від санскр. “будх” – будити, пробуджуватися;”просвітлений”, “пробуджений”) -1) ототожнюється з царевичем Гаутамою Шак’ямуні, який є основоположником буддистського вчення; 2) людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку і перейшла від сплячого стану свідомості до пробудження; 3) антропоморфний символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку. Б. має багато імен, як, напр., татхагата, сугата, джина. У […]
світова релігійна система, яка виникла в 6-5 ст. до н.е. в Індії і поширилась в Півд., Півд.-Сх. і Центр. Азії та на Далекому Сході. Є громади послідовників Б. в Америці, Європі (в т.ч. і в Україні). Нині в світі близько 400 млн. буддистів і біля 1 млн. ченців. Засновник Б. – царевич Сіддхартха Гаутама (див. […]
окреме православне церковне об”єднання, яке в різні століття була підпорядкована різним патріархатам. Так, в 1156-1401 – окрема єпархія Галицької митрополії. З утворенням Молдавської держави стала спільною церквою українців і молдаван. після упадку Галицької митрополії 1401 – самостійна Сучавська митрополія з староукраїнською богослужбовою і діловою мовою. опікувалась підупалим православ’ям у Галичині, в 1630-1782 підпорядкована митрополитам в […]
(1871-1944) – російський богослов і філософ-софіолог. Спочатку професор Київського політехнічного Інституту, а потім Московського університету. В 1918 прийняв священство. Радянським урядом Б. було вислано з країни. В подальшому професор Парижського православного Інституту. Світогляд Б. еволюціонував від “легального марксизму” до православ’я. В цьому контексті він вважав, що культура, суспільство, людина, створені поза православними ідеалами, не мають […]
(лат. bulla – кулька) – найважливіший папський документ, який містить його звернення, постанову або розпорядження, пишеться латин. мовою і називається за початковими словами тексту. Скріплюється круглою металевою печаткою – буллою (звідси і назва). Яроцький Петро
(1884-1976) – нім. протестант, теолог. Вважав, що Бог не є метафізичною, зовнішньою щодо людини сутністю, а існує лише як її корелят, що Христос – особа міфічна. Згідно концепції Б., біблійні тексти не є історичними і мають відповідати уявленням сучасної людини. Оскільки існування Бога не доводиться раціонально, а осягається екзистенціально в акті віри, в біблійних текстах […]
в релігійному контексті – 1) назва першої книги Старого Завіту; 2) богословська категорія, що означає буття Абсолютного, атрибут Бога як те, що поєднує в собі першопричину, першооснову, вищий сенс; 3) термін для позначення тварного світу в його взаємодії з абсолютним буттям. Вирішення дихотомії буття абсолютного та буття тварного – одне з головних питань христ. вчення. […]
створене америк. протестант. священиком Ф.Бухманом (1878-1961) релігійно-етичне вчення, яке суперечності суспільного буття особи пояснює її моральною недосконалістю. Бухман виступив проти традиційної релігії й проголосив “створення нового світу через створення нових людей”. Б. має свою міжнародну організацію – “Моральне переозброєння” (1938). Діяльність Б. спрямовується трьома центрами, розміщеними в США, Англії й Швейцарії. Не маючи власних молитов. […]
Олег Бучма к.філос.н., доцент, старший науковий співробітник Сфера наукових інтересів: політологія релігії, правологія релігії, філософія і соціологія права. Наукові здобутки: низка наукових статей щодо специфіки релігійних відносин, різноманіття їх виявів, буття релігійних меншин, умов і шляхів утвердження свободи совісті в українському соціумі, співавтор та автор підручників та різних навчально-методичних видань з релігієзнавства та суміжних галузей.
(санскр.- “благословенний”,”щасливий”, “той, хто володіє всіма багатствами”) – 1) в індуїзмі особистий аспект Абсолюту, Верховний Господь; 2) ім’я-епітет, яким наділяються індуїстські боги, різні аватари Вішну (в “Бхагават-Гіті” і “Бхагават-пурані” Б. – постійний епітет Вішну-Крішни; в буддійській міфології Б. – епітет Будди і бодхісатв, в джайнській – Джини); 3) форма звертання до шановної особи (бога, святого, […]
(санскр. – “Пісня богів”) – релігійно-філософська поема, вставка до шостої книги “Махабхарати”. Основні тези вчення Б.-г. було вироблено в 3-2 ст. до н.е., але оформлення тексту поеми продовжувалося аж до 8-9 ст. н.е. Наслідуючи Упанішади, Б.-г. трактує найвищу реальність як одвічний, бездіяльний, що не має жодних властивостей Брахман, але надає більш високого статусу особистістному аспекту […]
(санскр. досл. “прихильність”) – в релігійно-філос. традиції індуїзму прив’язаність, прихильність, відданість та співпричасність Богові. Вчення про Б. бере витоки з найдавнішої ведичної епохи (РВ YІІІ. 22, ІІ), але найбільшого розвитку воно дістало у Бхагават-гіті, пуранах та реліг.-філос. системах вішнуїзму (у Рамануджі, Мадхві, Чайтаньї, Німбаркі, Валлабхі та ін.). Пізнішою формою вчення про Б. є сикхізм; в […]
(1575-1624) – німецький філософ-містик, представник пантеїзму. Спираючись на трактування біблійних текстів, Б. охоплював у суперечливій та фрагментарній формі широке коло проблем (натурфілософію, антропологію, етику тощо). Розглядав світ як рух та поєднання суперечностей, а Бога як “прірву”, що породжує “основу”. В етичному аспекті вчення Б. вело до незалежності моральної оцінки людини від її віровизнання. Твори Б. […]