та здатність і привілеї, які Бог надав людям, щоб вони мали можливість вільного вибору між добром і злом. С.в. не є абсолютною і анархічною. Її обсяг зумовлений тим, як ми користуємося нею. Людина може невимушено вирішувати те, який саме вибір зробити, але вона не має свободи у виборі наслідків. Будь-який гріх – чи то в […]
один з видів свободи взагалі; постає як внутрішня здатність особистості до вільного, усвідомленого вибору, самовизначення в духовній сфері свого буття і відповідальної самореалізації. Саме в площині вибору духовних орієнтирів життєдіяльності людини С.в. є важливим і необхідним фактором розв’язання визначаючої суперечності (вибір між двома чи більше альтернативами) в процесі самовизнання, самореалізації, є їх спонукальним моментом, усуненням […]
поняття, яке характеризує правові, суспільно-політичні, економічні можливості та гарантії для вільного реліг. самовизначення та самореалізації особистості, незалежного функціонування реліг. організацій та їхніх інститутів. С.р. – один з основних структурних компонентів свободи совісті. С.р. розкриває свою сутність через поняття “свобода віросповідань” і “свобода церкви”. Свобода віросповідань – постає як гарантоване законом право індивіда вільно, без зовнішнього […]
одна з фундаментальних, загальнолюдських цінностей, важлива філософська, правова, релігієзнавча категорія. В філософ. контексті С.с. – це особлива якісна визначенність людського буття, яка відображає внутрішню здатність суверенного суб’єкта до вільного, не детермінованого зовнішніми силовими чинниками самовизначення в духовній сфері, а також можливість його творчої та відповідальної самореалізації на основі ціннісно орієнтованого вибору. Поняття С.с. історично, в […]
вечір 6 січня, напередодні Різдва, – символ достатку, щастя, миру і добробуту. Святкування С.-в. має ритуально-магічний характер. З ранку до вечора необхідно утримуватися від їжі. Приготування страв (в них мали бути представлені найголовніші плоди поля, саду і городу) було кількісно чітко визначене (7,9 чи 12) і відбувалося з дотриманням певних обрядодій. Під образами на покутті […]
хліб, вино, які під час літургії, згідно христ. догматиці, під дією Святого Духа перетворюються в тіло і кров Христа. Таке перетворення інтерпретується в християнстві як чудо всемогутності Бога, подібне створенню Богом світу з нічого, і є головною частиною таїнства Причастя, або Євхаристії. Для причащання віруючих С.д. готуються за спеціальних ритуалом (проскомідія). У правосл. церкві в […]
місцевості та споруди, які, згідно реліг. джерел, пов’язані з життєписом засновника або окремих святих тієї чи іншої релігії, різними чудотворіннями і є місцем, куди віруючі подаються на прощу. Поряд із широко шанованими (Палестинські святині у християн, Мекка і Медіна в мусульман та ін.) існує багато таких С.м., поклоніння яким має регіональний, а часто місцевий характер. […]
святі, канонізовані православною церквою: а) які є українцями за походженням і жили й діяли в Україні від початків її християнізації й упродовж подальшої історії (препод. Антоній, препод. Феодосій); б) українці за походженням, але з місіонерськими чи ін. церк. цілями опинилися за межами України і там прославилися на релігійній ниві (Іоан, митроп. Тобольський; Леонтій, єпископ Ростовський); […]
загальна релігійна категорія, яка є сутнісною характеристикою нескінченної повноти божественного буття. С. відображає також онтологічну прилученість відносного буття до абсолютного, стан освячення земного світу божественним світлом. У христ. стан С. людського єства вільний від гріха і освячений божественною благодаттю. Христокін Геннадій
дні календаря, присвячені тією чи іншою конфесією памяті вшановуваних нею святих або ж якійсь події в її історії. Кожне С.р. супроводжується особливими богослужіннями і обрядами. В основі багатьох С.р. лежать давні побутові свята, приурочені до певних віх господарчої діяльності людини, поворотних точок річного астрономіч. і календарного циклу. Світові релігії, запозичуючи у свій культ ці свята, […]
категорія релігійної свідомості, яка характеризує віру в найвищу визначеність цінностей у їх трансцендентному вимірі – як абсолютну довершеність і передвічну благодатність (див. Благодать). Святе – божественне. Звідси – “святість” і “священне” – наділеність персон, предметів, дій і т.п. благодаттю (с. угодники, с. дари, С.Письмо, таїнство священства тощо). Поняття С. – порівняно пізній феномен розвитку релігії, […]
релігійні книги, що наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їх уявленнями, написані і заповідані людям по навіянню самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє С.П.: в індуізмі це – Веди, в іудаїзмі – Тора, в ісламі – Коран і т.д. У християнстві С.П. вважається Біблія, до якої увійшли книги Старого (Ветхого) і Нового завітів. […]
традиція (лат. traditio, досл. – передача) – в християн. богослов’ї так називають сукупність реліг. положень і приписів, які розглядаються як “одкровення Бога”, тобто як одержані від нього не в письмовій (таким є “Св. Письмо”), а в усній формі. Метою С.П. є витлумачення основних положень “Св. Письмо”. За догматич. значимістю і реліг. авторитетом Церква прирівнює С.П. […]
(лат. Sancta sede – досл. “столиця-кафедра”, “крісло-трон”) – символ влади Папи як Єпископа Риму, найстарший знак його церковної влади, давніший від пізніших символів, як-от перстень, ключі. Трон єпископа знаходився за вівтарем; сидячи на ньому, єпископ промовляв “ex cathedra”, тобто здійснював владу вчителя, отриману від Христа. Канонічне право Церкви під висловом Sancta Sedes Apostolica розуміє не […]
релігійне вшанування осіб, що наз. святими, яких Бог за їхнє праведне життя, стійке сповідання віри, подвиги благочестя наділив даром чудотворіння, зробив посередниками між собою і людьми. Святі вважаються покровителями простих смертних, “заступниками”, “молитвениками” за них. С.к. найпоширеніший в ісламі та християнстві. Він виник у період переходу від політеїзму до монотеїзму, коли виокремлюються головні боги, а […]