сукупність найзагальніших поглядів на світ у світлі його реліг. світосприймання, його будову, походження, розвиток і місце людини в ньому. Р.к.с. – важливий елемент реліг. світогляду. Хоч вона й притаманна всім релігяім, проте в деталях Р.к.с. розроблена в таких розвинутих реліг. системах, як іуд., христ., ісл. Але кожна релігія пропонує свою К.с.р., своє бачення світу. Є […]
навчальний процес, зорієнтований на передачу особі певного обсягу релігійної інформації з метою підвищення рівня її реліг. освіченості, усвідомленого сприйняття змісту певного реліг. віровчення. Р.о. не є позаконфесійною, оскільки для її проведення залучаються послідовники певних конфесій і вона проводиться, як правило, в їх освітянських установах. Р.о. буває загальнопросвітницькою і професійно-зорієнтованою. Загальноосвітній характер має навчання релігії в […]
комплекс психологічних явищ, станів і процесів, схоплених як на рівні індивіда так і на рівні певної групи, пов”язаних з релігією. Йдеться про реліг. почуття, переживання, реліг. досвід, афекти, звички, потреби, екстаз, навернення тощо. Всі ці психологічні явища й акти слугують предметами вивчення психології релігії. Див. також Психологія віруючих. Сарапін Олександр.
спосіб відношення віруючого до світу через систему поглядів і почуттіів, симсл і значення яких становить віра в надприродне. Будучи суб”єктивними образами невільних станів людського буття, релігійні погляди і почуття водночас є виповненням цих станів у його сакральному вимірі. Відображальне, виповнювальне і вірувальне релігійні відношення – головні риси Р.с.; останнє з них відіграє інтегративну роль в […]
філос. творчість, орієнтована на проблеми, пов”язані з реліг. тематикою. В основі Р.ф. лежить духовний досвід і віра пізнаючого суб”єкта. Звідси й характерна особливість Р.ф. Йдеться про джерело останньої, за яке слугує інтуїтив віри, що, в свою чергу, сприймається за аксіоматичну істину. На відміну від богослов”я, Р.ф. не апелює безпосередньо до авторитету. Поряд з інтуїтивним спогляданням […]
форма виховного впливу на особистість, покликанням якої є формування поглядів на релігію як найвищу духовну цінність, що є єдиним визначальним фактором не лише суспільного і культурного процесу, а й життєдіяльності особи. Р.в. завжди характеризує певна конфесійна зорієнтованість, світоглядна упередженість щодо арелігійних форм свідомості, вплив переважно на емоційну сферу духовності людини, догматичність. Р.в. займаються як окремі […]
це така духовно-культурна цілісність, в якій здійснюється органічне поєднання мистецтва і релігії. В процесі історичного розвитку духовної культури формувалося різне взаємовідношення між мистецтвом і релігією. Р.м. відіграє своєрідну роль в процесі функціонування кожної з конфесій. У вузькому розумінні Р.м. є культовим мистецтвом, підпорядкованим церковним канонам і меті. В широкому розумінні релігійним є мистецтво, яке виражає […]
особливий містичний акт, який, на відміну від будь-якого досвідного пізнання є очевидним сам собою і з позиції суб’єкта, який переживає цей акт, не потребує ніякого обгрунтування. В світлі християн. світоспоглядання Р.д. часто трактується як безпосереднє переживання людиною Бога і як засіб удостовірення його буття. Є дві точки зору на витоки, основу Р.д. Згідно з першою, […]
спосіб об’явлення священного, місце єднання з потойбічним світом, яке стає сакральним у зв’язку з появою тут духів чи богів. Сюди ж відносяться місця природнього чи соціального значення для суспільства: джерела, дерева, скелі, гори. В релігійній уяві гори посідали особливе значення, оскільки розглядались як шлях до небесного царства. В деяких релігіях Р.п. сприймається як місце регулярного […]
замкнутий проміжок часу з поділом на періоди (місяці, тижні, дні), визначені, згідно релігійних приписів, святами, обрядами, постами, днями вшанування святих з внутрішнім духовним центром (напр., свято Пасхи); сформувався на основі релігійного досвіду, звичаїв, норм суспільного життя певного народу. Р.р. характеризується ритмічністю, послідовністю в чергуванні свят і буднів, праці й відпочинку, періоду постів і утримань з […]
час відправлення релігійного культу. Виявляє себе через коло сакрального року та його головні пункти. (На відміну від “профанного”, мирського – час сакральних дій, за посередництвом яких відбувається спілкування з іншим, потойбічним світом). Важливе місце також посідає релігійний календар, оскільки з ним пов’язані критичні моменти в житті суспільства. В давніх релігіях особливого значення набули мисливські та […]
взаємопов’язаний і взаємозумовлений процес відновлення релігійного і національного життя у різних його проявах і формах. Зв’язок конфесійних і етнічних елементів властивий багатьом народам, у т. ч. й українському. Роль релігії, церкви у розвитку етнонаціональних процесів в Україні у різні історичні періоди була неоднаковою: національно орієнтовані релігійні організації, духовенство, віруючі сприяли становленню, розвитку та збереженню українського […]
духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входження в його світ. Витоки релігії знаходять відмінне витлумачення в дослідників різних світоглядних орієнтацій. Для матеріалістів вона є продуктом фантазії, що виник із прагнення людини з”ясувати ті зовнішні […]
особливе надцерковне ідеологічне утворення, покликанням якого є вираження в знятій і загальній формі багатоманіття конфесійної релігійності народів тієї чи іншої країни, релігійності як невід”ємного устою їх життя. В США Г.р. називають ще публічною релігією нації, “національною релігією” Республіки, “спільною вірою” всіх американців тому, що вони є “нацією з церквою в душі”. Г.р. не відміняє і […]
система релігійно-міфологічних уявлень, вірувань і культів іраномовних племен (аорси, сіраки, язичи, роксолани, алани), які у 2 ст. до н.е. підкорили скіфів і багато в чому успадкували їхні релігійні традиції. Тому Р.с. мало чим відрізнялася від скіфської. Панівними у сарматів були культи Сонця, Вогню, Великої Богині – Матері Астарти – покровительки коней та бога війни, уособленням […]
система релігійно-міфологічних уявлень, вірувань і культів племен північноіранської мовної групи, що в 7-2 ст. до н.е. населяли територію Північного Причорномор’я. Поєднувала в собі елементи звіриного стилю з антроморфною міфологемою, вірування трипільців, елементи тотемів скотарської культури з впливом грецької міфології. Претендувала на роль національно-державної релігії з загальнодержавним пантеоном вищих богів, очолюваним скіфською трійцею – Табіті, Папай […]
(від лат. religuiae – рештки) – 1) вшанування предметів, пов’язаних із життям Христа, Будди, Мухаммеда, святих. Розвинутий у католицизмі, буддизмі. Храми і монастирі, що мають Р., перетворюються на місця паломництва віруючих. 2) Р. – предмети, які дорогі людям як згадка про минуле. Бувають Р. історичні, сімейні, особисті. Терещенко Юрій